Поділися враженнями від твору в.сімоненка "ти знаеш, що ті людина? "

Мої враження є такими: кожна людина є унікальною та неповторною,у світі звісно можна знайти когось ідентичного,але однакового ні,бо кожен з нас особистіть.

ответ:Предложения (НЕ слитно // НЕ раздельно).

Подчеркнутое невнимание очень ранит человека. – В это мгновение хотелось не внимания, а покоя.-

Не всякое животное может жить в неволе. – В итоге они добились не воли, а еще большего ужесточения условий существования.

Неаккуратность в мелочах может привести к полному беспорядку. – 

В первую очередь привлекала в этом человеке не аккуратность, а удивительные лучистые глаза.

Что может оправдать неправду? – И тогда впервые прозвучала из её уст не правда, а ложь.

Благодаря героическим усилиям советских солдат неприятель был отброшен. – Никакой он тебе не приятель, а просто компаньон.

Дети очень чувствительны к несправедливости. – Не справедливость двигала им, а жажда наживы.

Відповідь:

Пояснення:

Але дівчинка була вже біля Пустельника.

– Добрий день! – привітно всміхнулася.

– Привіт! – не відривався від картини.

– Правда, гарні у нас місця?

– Гарні, – погодився. – Тільки не у вас. Бо ти не тутешня, а з Вишнополя. І Половинчик більше мій, аніж твій, бо я тут частіше буваю!

Ага! Знає, що з Вишнополя…

– Поглянути можна? – наступала далі Софійка.

– Дивись, як хочеш!

– Тітонько, йдіть-но сюди! – покликала дівчинка. Проте Сніжану як вітром здуло. Ото ще страхополох!

Картина була як картина. Пейзаж. Гарний. Контури нечіткі, трохи наче розмазані. Мабуть, фарби розтікаються. І не дуже схожий. Там оно три берези, а на полотні тільки дві. Єдине, що сподобалось, – це загадковість, казковість картини. Так і жди якоїсь мавки чи лісовика!

Про все це Софійка щиро звірилась художникові. Той не знати чого засміявся.

– А інші полотна? Можна якось їх побачити? – Софійка йшла напролом.

– Приходьте нині ввечері зі Сніжаною до моєї хижки. Знаєте, де живу? Подивитесь, коли цікаво!

– Справді? А ви будете вдома?

– Якщо пообіцяв – доведеться бути!