Твір на тему у піснях-історія мого народу

Iз давнiх-давен уславилась земля украïнська пiснями, якi передавалися вiд
поколiння до поколiння, вiд матерi до дiтей бережно, як найцiннiшi релiквiï.
Пiснi розкривали духовний свiт народу, його прагнення i сподiвання, горе i
радощi, давали сили в трудi i боротьбi за визволення.
"Украïнська народна пiсня,
Ї писав М. Стельмах,
Ї увiбравши в себе i грозовий, i барвiнковий ласкавий свiт, iсторiю i побут,
болючi роздуми i найнiжнiшi почуття, воiстину генiально поєднала пристрасне й
емоцiйне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями мелосу... "

Доля украïнськоï пiснi сумна i велична. Незважаючи на перешкоди i
лихолiття, вона вистояла i продовжує чарувати красою новi поколiння. Кожна пiсня,
мов iскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав
укладач збiрки "Найкращi пiснi Украïни" Михайло Шевченко: "Вона має те
велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об'єднує, паморочить жагучим почуттям
духовностi
Ї має дух! "
Народна пiсня
Ї це насамперед iсторiя Украïни та невмирущiсть душi народноï, це свiт
життя i боротьби, надiй i сподiвань, якi не покидають людину i в найтяжчi часи.

Минають столiття, змiнюються суспiльнi устроï, потрясають свiт вiйни i
голодомори, на змiну одним поколiнням приходять iншi зi своïми смаками й
уподобаннями. А народна пiсня залишається, даруючи свою красу та неповторнiсть.

Народна пiсня зоряно, незгасно
Горить в моєму серцi повсякчас,
Вона мене виводить на дорогу.
Вона менi просвiтлює вiки,
Де радiсть i печаль мого народу
Врослися в древа вiчного гiлки.
І не зважай уваги на кацапів=)

Повість Гр. Тютюнника "Климко" переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії. Климко, головний герой твору, йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом.

Він іде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючи інколи фізичне безсилля та хворобу. За віком він був нашим однолітком, тому так боляче відчуваєш серцем усі його страждання, вражаєшся його витримці і недитячій мудрості. А ще, здається, неначе приміряєш на себе ту важку подорож Климка і вчишся милосердю.

Це милосердя беззахисних дітей війни стало головною темою повісті. Автор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. З цього часу у друзів з'явилося благородне бажання до й, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою. Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу.

На ній Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг поплатитися за це життям. І ми розуміємо, що справжні люди залишаються людьми навіть в екстремальних ситуаціях, виявляючи співчуття й милосердя до інших.

Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе — всиновити. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі моїх співвітчизників-українців.

Та найважливішим, на мій погляд, є заключний епізод новели — повернення Климка з торбиною солі на станцію, до радянському полоненому і смерть хлопчика. Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників. Та навіть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає не про себе, а про інших. Забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому воїну, куди втікати. Тут і скосила його черга з німецького автомата: "Він уп'явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль..."

...Перед очима ще довго стоїть ця цівочка солі, а серце заповняє безмежна туга і любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною і відчайдушною душею, що жила для добра. Любов до всіх дітей війни, які виявляли таке милосердя, що й дорослим інколи було не до снаги.

1 щоки запалали-Б засоромився

2 де раки зимують-  Г далеко

3 по чому фунт лиха- А покарання, погроза

4 сльози були на підході-В от-от заплаче  

Объяснение:

1 щоки запалали-щоки почервоніли, так людина реагує коли кров приливає до обличчя  коли вона  соромиться.

2 де раки зимують- (раки зимують далеко) а ще цей вираз можуть вживати і при погрозах комусь, маючи на увазі, що зараз ти опинишся  далеко.

3 по чому фунт лиха  -  можуть вживати при погрозах, маючи на увазі, що зараз ти пізнаєш  горе .

4 сльози були на підході-В от-от заплаче