Твір на тему : причини морального вираження героїв повісті "кайдашева сім'я" через призму сьогодення

Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки. 

Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість. 

Повість учить нас, що людина, незважаючи на соціальні умови, повинна бути великодушною, повинна розуміти оточуючих, щоб ніякі причини, перешкоди, труднощі не змогли б зробити з неї егоїста та власника. Тож будемо цінувати родинні стосунки, підтримувати одне одного, бо дружба та злагода між членами родини — це запорука спокійного, довгого, щасливого життя.

-Привіт подруго
-Привіт,рада тебе чути!
-Я теж,дуже сумувала за нашими обговореннями,яка тема нашої розмови на сьогодні?
-Мені хотілося б поділитися з тобою враженнями щодо такої пори року як осінь
-Дуже доречно,адже зараз саме осінь.Тобі подобається ця пора року?
-Я дуже люблю осінь,це моя найулюбленіша пора,яка ж вона все таки чудова,хоча саме осінню нашу душу огортає якийсь сум.Ці сірі дощі,хочеться седіти під пледом і пити гарячий чай із медом.А якими чудовими вона робить ліси,дерева жовті,листочки осипаються і золотистою ковдрою вкривають нашу землю.Пташки відлітають у теплі краї,покидають нас,як же тяжко їм буде у дорозі..На вулиці з кожним днем стає все холодніше і холодніше..Але кращох пори за осінь на мою думку немає..
-Я з тобою згодна,ти мене переконала,адже до цієї пори мені подобалась найбільше пора року весна,а зараз я зрозуміла що осінь-це та пора коли виходиш на вулицю а холодний вітерець розвиває наше волосся,моросить дрібний дощик,а дерева зовсім голі,одинокі стоять і перешептуються між собою розкидаючи свої різнокольорові листочки..Як же це заспокоює нас,надає гармонію нашій душі,ніби ми розмовляємо з тими деревами і розуміємо одне одного...
-Так немає нічого кращого за чудеса нашої золотої і водночас сумної Осені.
-Допобачення,було приємно з тобою спілкуватися!
-До зустрічі!

Цитатна характеристика Галі і Мотрі з твору "Хіба ревуть воли...":

Мотря:

Зовнішність та стан: "...шле старостів до Мотрі Жуківни — бідної, некрасивої дівчини, уже таки й літньої, що жила в сусідах, удвох з старою матір'ю."

Хазяйновитість: "Чепурить її, прибира. Діждали весни, — город одкопала, скопала, засадила; хату вимазала, оббілила; призьбу жовтою глиною підвела; коло хати віником обмела. Чисто кругом — любо глянути, і огородина зеленіє..."

Щастя: "Не судилося Мотрі щастя. Не знала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою "

Нещаслива доля: " Як підстрелена горлиця тіпається б’ється, тихо туркоче й стогне, так мати затіпалась на печі в куточку "

Галя:

Галя у дівоцтві: "Така ж весела, хороша, — хоч би на крихту змінилася; така ж смілива, жартівлива... "

Щастя: "І яке воно тобі те щастя здасться, коли до всього я сама своїх рук не доложу, не поклопочуся біля всячини? "

Переживання за Чіпку і його б життя: "Галя мовчала. Глянув на неї Чіпка та й здивувався: пожовкла, з лиця спала, зморщилась..."

Чіпка про Галю: " Що не кажи, а Галя дівчина гарна!"