Характеристика вірша дороги антонича

про збірку "три перстені":

у «трьох перстенях» поет заворожений своєю музою, своїм даром. мистецтво поезії тут «оказковане» і часто утотожнюється з таємничими процесами природи. поетичне мистецтво — це найвищий вияв «надприродної» сили природи.але в трактуванні мистецтва бачимо ще одну романтичну традицію; її можна назвати «байронівською»: поетичне мистецтво — це прокляття, яке відрізує молодого, здорового юнака («благородного дикуна» або й звіра) від коренів дитинства та органічних соків природи. поезія разом з людським умом «псують» людину як органічну частину природи і роблять її нещасною. жанрово в цій збірці бачимо дві, на перший погляд протилежні, тенденції: «ліричну» та «епічну».  "дороги"

коротка лірична мініатюра: «моментально навіки» відкривається нам якийсь цілком унікальний образ або ж маленький космосик образів. і думка, і образи стають щораз складнішими, глибшими, важчими; втрачають свою безпосередність, яру силу і примушують нас зупинятися та задумуватися.

Мальчику в школу купили красивый пенал. в нём было всё, что нужно школьнику : синяя и цветные ручки, простой карандаш, ластик, линейка, угольник, ножницы и клей. но пенал этот оказался волшебным. вы спросите почему? да потому, что как только мальчик получал «пятёрку», обитатели пенала начинали спорить. синяя ручка всем заявляет, что она красиво пишет, значит она самая главная. а зелёная ручка ей в ответ: «нет я, потому что мною выделяют все опасные места – орфограммы». ластик спорит со всеми: « а я могу стереть любую ошибку! » а угольник и линейка заявляют, что без них мальчик не получил бы отличную оценку по . ножницы и клей тоже не отстают : «без нас ничего не приклеишь и не вырежешь на уроках труда». а вы как считаете: кто же из них всего нужнее?  

Кожний народ створив багато чудових і цікавих казок. у них відображене життя народу, його мрії й очікування кращої долі, і боротьба із гнобителями. ще із сивої давнини народ придумував і усно передав нащадкам чудові фантастичні мрії про добро, правду й вселюдське щастя. темою, що поєднує всі народні казки в окремий жанр, є твердження людини як особистості, його боротьба проти сил, які заважають його щастю. виразниками, носіями цієї основної теми є казкові персонажі, які по народних поданнях діляться на добрі й злі. злотворци – це ті, які роблять людям зло, позбавляють їх духовних і матеріальних благ, пригнічують або заміряються на їхнє життя. це змій, лев, мачуха, жіноча дочка, розбійник, багатий брат, пан… образи злотворцев бувають алегоричними (у казках про тварин), реалістичними (у побутових казках) і фантастичними (у казках чарівних). особливу категорію представляють ті, хто твори т добро. це богатирі й помічники головного героя: наречені, наречені, чарівники, пророки, і й дикі звірі, птахи, риби, мурахи, тобто ті образи, які сформувалися під впливом фантазії. характерним проявом народного подання про роль особистості в суспільстві є образи героїв-богатирів – поборників добра, волі, справедливості. це представники простих трудових шарів – котигорошко, кирило кожемяка, іван – мужицький син, чабанец і решти герой-богатир завжди захищав соціальні інтереси людей, як, наприклад, кирило кожемяка, що не відгукується на прохання пануючи «перемогти» змія, поки не прийшли до нього маленькі діти. зрозумівши, що буде захищати не царя, а дітей, кирило кожемяка не витерпів, заплакав та й говорить: «ну, це ж для вас я зроблю». часто помічниками героїв-богатирів є богатирський кінь, яким скакає «вище лісу вартого, нижче хмари ходячого», або люди, наділені надприродними силами й здатностями, як вернигора, вирвидуб і решти ворогами героїв виступають змій-людожер, « баба-яга, кістяна нога», одноокі людожери, чаклуни, злі парфуми, які роблять людям зло й приносять нещастя. отже, головним естетичним принципом народної казки є боротьба добра зі злом, твердження правди, справедливості, покарання за несправедливість