Вірш "чистий четвер" миколи зерова, , , с анализом

Все минає, але любов після всього зостається

Харківщину можна по праву вважати однією із найкрасивіших куточків багатої та прекрасної української землі. Тому навіть і не дивує те явище, що саме ця благословенна земля подарувала життя величезній кількості талановитим художникам, композиторам, музикантам та просто творчих людям. Саме мальовнича природа допомагала та надихала митців на створення їхніх шедеврів. Просто неможливо відвести погляд від цих широких та протяжних ланів, врожайних полів, бурхливих річок та запашних лісів.

Перебуваючи саме в Харкові світ побачила славнозвісна

збірка «Басни Харковския» великого українського філософа та байкаря – Григорія Сковороди. На цій землі голос видатного митця звучав якось по особливому приємно.

Неабияк поповнив скарбницю української літератури і відомий уродженець Харківщини – Борис Грінченко. Саме завдяки його заслугам наш народ сьогодні має честь пишатися першим словником з української мови, котрий служить нам по сьогодні.

У 20 столітті Харків мало чим відрізняється від інших індустріальних центрів. Місто, яке вщент забудоване великою кількістю фабрик, заводів, університетів, інститутів, кінотеатрів та інших будівель вже

сяє своїм неповторним колоритом. Проте і ця обставина ніяк не впливає на спад творчого сплеску. Навіть сьогодні можна ще побачити будинок родини Алчевських. І споглядаючи на цю будівлю навіть не віриться, що всього декілька десятиліть тому в ньому проводились чисельні творчі вечори.

В цей час також творили та плідно працювали такі українські майстри слова та й просто талановиті люди як Олександр Довженко, Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Микола Куліш, Валеріан Підмогильний та багато інших. Ці великі люди надавали місту неповторну атмосферу та неабиякого колориту, який вирізняв Харків з поміж інших не менш мальовничих краєвидів.

І хоча час безжально стікає, непохитною залишається наша пам’ять, любов та гордість за таких великих українців, котрі не дивлячись ні на що, не переставали славити нашу землю.

Объяснение:

1. Василь–Костянтин Острозький. З його ініціативи було створено у 1576 р. (1578 р.) Острозьку академію. Викладалися в ній «сім вільних наук» – граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика. То була перша в Україні «слов’яно-греко-латинська» школа.

2. Павло Чубинський. Співпрацював у журналі «Основа» та Київській громаді. 1863 р. опублікував вірш «Ще не вмерла Україна» (мотив твору взятий з польської мазурки «Єще Польска нє зґінела» та з пісні сербських повстанців, де були слова «Серце біє і кров ліє за нашу свободу»), який згодом стане гімном. У 1873 р. – управитель справами Південно-Західного відділу географічного Російського товариства, після закриття якого (Емський указ 1876 р.) Чубинського заарештовано і вислано з України.

3. Агатангел Кримський. Один із найвизначніших світових дослідників Сходу, письменник. Збірка його поезій «Пальмове гілля» містить оригінальні вірші дослідника та переклади арабських поезій українською мовою (знав близько 60 мов). Із 1918 року Агатангел Кримський працював секретарем Всеукраїнської Академії Наук. Залишив по собі унікальні мовознавчі дослідження: «Українська граматика», «Нариси з історії української мови». У 1941 році постановою Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) Кримського оголосили «ворогом народу». В ув’язненні вчений помер.

4. Володимир Антонович. Представник руху «хлопоманів» (на сторінках журналу «Основа» (1861–1862 рр.) опублікував статтю під заголовком «Моя сповідь», у якій закликав поляків, повернутися до українського народу, якого колись зреклися їхні предки). голова Історичного товариства Нестора Літописця (1881 р.). Автор історичних праць. Один з ініціаторів угоди галицьких народовців з польсько-австрійськими політичними колами, що дістала назву «нова ера» (1892 р.).

Объяснение: