Аналіз вірша "яблука доспіли яблука червоні"

Назва: "Яблука доспіли, яблука червоні"
Автор: М. Рильський

   Рід: лірика
   Вид: інтимна

Тема: розповідь про можливу розлуку двох закоханих.
Ідея: розставатись теж треба вміти (щиро, достойно, душевно).

                                         Худ. засоби:

   Епітети: яблука червоні, радісні уста, гілка золота, 
   Звертання: кохана.
   Антитеза: любов-розлука.
   Метафора: вже й любов доспіла під промінням теплим, і її зірвали радісні вуста.

   Мені здається, що основна думка твору ховається в його останніх рядках: "Вміє розставатись той, хто вмів любить". Інколи закінчується кохання, проте треба вміти терпіти розлуку. 

Пройдуть роки. Життя героїв складеться по-різному.   Дядько Чепіжний впаде у одну з ям, які викопував для звірів. Він теж буде немічний і , можливо, почне співчувати старому вовкові. Настануть спокійні дні для Сіроманця, він житиме у Сашка. Сусіди, бачачи лагідний характер вовка, перестануть боятися його. Галя стане ветеринаром. Вона залишиться працювати у рідному селі. Лікуватиме хворих тварин.     Сашко вивчиться на лісника. Здійсниться його мрія. Він зі своїм Сіроманцем стане надійним захисником і охоронцем лісу. 

- Пригадую ще,- продовжив свою розповідь Віктор Олексійович далі,- сварківці розповідали, що з ранку того дня в селі вони бачили пару сіроманців, напевне вовка і вовчицю. Хтось із них забіг до стайні, його закрили у приміщені, а потім знешкодили. Селяни казали, що скоріш за все загинув вовк, а вовчиця, мабуть, і сиділа на купі піску біля Кобівщини і сумувала за загиблим хазяїном – сіроманцем та була не дуже голодною, тому і не напала на поодиноку людину». Зважаючи на цей випадок, Віктор Олексійович зробив для себе такий висновок: по можливості не їздити самому вночі з роботи додому, а залишатися на ночівлю у населеному пункті.