Твір на тему: еволюція жіночого образу в творах шевченка​

      у творчості т. шевченка україна найтрагічніше постає в образах жінок, передусім скривджених долею в закріпаченому суспільстві: це селянки-кріпачки, і вдови, і сироти, і покритки. одним із таких творів є мініатюра-образок (образок — невеликий за обсягом твір (як правило, прозовий), основою якого є ескізне зображення певної події або сценки)  «сон» («на панщині пшеницю »), написана в 1858 р. в петербурзі. цей вірш присвячений марку вовчку, авторці збірки «народні оповідання», талантом якої захоплювався т. шевченко.

 

в основі сюжету — протилежності: воля — неволя, дійсність — сон героїні (мрія), реальний нелюдський життєвий лад — омріяний народний суспільний ідеал. отже, в образку жорстока реальність протиставляється мрії, що здійснюється лише в сні. емоційне піднесення в зображенні сну забезпечується зростаючою ритмікою вірша, емоційною лексикою, адже героїня переживає щастя:

Отже , вона прийшла , довгоочікувана зима! добре пробігтися по морозцем в першу зимовий ранок ! вулиці , вчора ще по-осінньому похмурі , суцільно покриті білим снігом , і сонце переливається в ньому слепяшім блиском. химерний візерунок морозу ліг на вітрини магазинів і наглухо закриті вікна будинків , іній вкрив гілки тополь. глянеш чи вздовж вулиці , витягнувся рівною стрічкою , поблизу чи навколо себе подивишся , всюди все те ж : сніг , сніг , сніг. зрідка підіймається вітерець пощипує обличчя і вуха , зате як красиво все навколо! які ніжні , м'які сніжинки плавно кружляють у повітрі. як не колючий морозець , він теж приємний . чи не за те всі ми любимо зиму , що вона так само , як весна , наповнює груди хвилюючим почуттям . всі жваво , все яскраво в перетворює природу , все повно підбадьорливої ​​свіжості. так легко дихається і так добре на душі , що мимоволі посміхаєшся і хочеться сказати дружньо цьому дивовижному зимового ранку : «здрастуй , зима! »

Ісоловейко не співає, коли їсти не має. у кожного солов'я пісня своя. не потрібна солов'ю золота клітка, краща йому зеленая вітка. не прилетів соловей, нехай же іволга за нього править. прирівняв солов'я до зозулі. при соловію і горобець співак. соловей співає, поки голос має. соловейко щебече, а баба й собі пробує. соловей тоді починає співати, як нап'ється води з березового листя. хоч соловейко маленький, та його пісні удаленькі.

    він навесні співає гарно,дзвінко, весело, грайливо! вгадай-ка мерщій,що за пташка? соловей    хто без нот і без сопілкикраще всіх виводить трелі,голосисті, ніжніше? хто це це? соловей