Янемагу справитса з конт.роботою вапрос такой у цьому уривку використано 1 анафору 2 гыперболу 3 порывняння 4 персоныфыкацыю

Мріє, не зрадь! я так довго до тебе тужила, стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. а тепера я в тебе остатню надію вложила. о, не згасни ти, світло безсонних очей! мріє, не зрадь! ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари, не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть. я вже давно інших мрій відреклася для тебе. се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя. вдарив час, я душею повстала сама проти себе, і тепер вже немає мені вороття. тільки — життя за життя! мріє, станься живою! слово, коли ти живе, статися тілом пора. хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра. мріє, колись ти літала орлом надо мною, — дай мені крила свої, хочу їх мати сама, хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною, а як прийдеться згинуть за теє — дарма!

Яскравою сторінкою в історії української культури xix ст. є професійний український театр корифеїв(корифей — заспівувач, зачинатель; найвидатніший з перших діячів у якійсь галузі науки, мистецтва, літератури), куди входила ціла плеяда талановитих майстрів сцени (іван карпенко-ка-рий, марко кропивницький, михайло старицький, микола садовський, панас саксаганський, марія заньковецька, марія садовська та і чиї імена увійшли в золотий фонд історії вітчизняного мистецтва. цей театр був створений у 1882 році марком кропивницьким і завоював велику популярність не лише в україні, а й за її межами. його виступи в москві, санкт-петербурзі, одесі перетворювалися на свята української культури. важливу роль у театрі корифеїв відіграла родина тобіле-вичів, яка дала світові неиеревершених драматургів, акторів, організаторів професійних театральних труп (колективів). це відомий український драматург і актор іван карпович тобілевич (карпенко-карий), театральні режисери й актори панас карпович тобілевич (панас саксаганський), микола карпович тобілевич (микола садовський), марія карпівна тобілевич (марія садовська-барілотті). театральні псевдоніми тобілевичі взяли від батька і матері: іван обрав собі псевдонім, складений з імені батька карпа та прізвища улюбленого героя з п'єси тараса шевченка «назар стодоля» гната карого (карий); микола і марія взяли дівоче прізвище матері (садовські), а панас — назву містечка саксагань, де народилася мати (саксаганський). вважають, що найталановитішим у сім'ї був іван, який своїми драматичними творами сягнув вершин світового театрального мистецтва. народився іван тобілевич 29 вересня 1845 року в селі арсе-нівці поблизу єлисаветграда (сучасного кіровограда) в родині поміщицьких маєтків. мати мала великий вплив на дітей і прищепила їм любов до українських народних пісень, звичаїв та обрядів, театральних вистав, віршів тараса шевченка.