Про кого з героїв твору і.нечуя-левицького кайдашева сім'я сказано: вона довго терлася коло панів і набралася од них трохи панства

Поема «Наймичка» Тараса Шевченка — чудовий зразок української поезії XIX століття. Коли я читав цю поему, я багато розмірковував. Література XIX століття зовсім не схожа на сучасну літературу: ні за тематикою, ні за формою. Це цілком зрозуміло, адже художню літературу творять особистості, а особистостей творить саме епоха, в якій вони народилися. Але питання, над яким я розмірковував, полягає трохи в іншому: чому деякі давні твори залишаються популярними протягом століть, а інші дуже швидко забуваються? Логічно було б пояснити це неактуальністю тематики. Але ж тематика, наприклад, кріпацтва теж не актуальна для сучасних читачів! У чому ж річ? І, мені ідається, я знайшов відповідь на це питання. Коли ми розглядаємо якийсь і твір у школі, в аналізі цього твору ми завжди окремо зазначаємо тему та ідею. Найімовірніше, річ саме в цій «ідеї», адже ідеї можуть бути вдалими чи ні, актуальними або не дуже. А тема — це вже тільки форма, в якій письменник висловлює свою ідею.

Тема найчастіше продиктована історичною епохою, домінуючим стилем у літературі тощо, тобто тема вторинна. Здавалося б, не дуже складний висновок, але, чесно кажучи, мені довелося багато поміркувати, щоб дійти такого висновку!

А тепер повернімося до «Наймички», адже саме ця поема спонукала мене до таких роздумів. Поема «Наймичка» оповідає нам про життя дівчини-покритки Ганни. Ганна підкидає свою дитину до багатих бездітних людей, а сама йде працювати до них наймичкою, щоб бути біля своєї дитини. Цю поему дуже тепло прийняла критика, причому не тільки українська, а й іноземна. І це той самий приклад, коли тема не має принципового значення, коли треба читати між рядками твору, щоб зрозуміти справжню його суть.

У поемі «Наймичка» зображено надзвичайну жінку. Хоч Ганна і неписьменна, але вона має велику силу духу, силу боротися за своє життя та життя своєї дитини. Ганна наділена такими рисами вдачі, яким може позаздрити кожна жінка. У своїй поемі Тарас Шевченко не просто розповідає про життя дівчини, а й стверджує одвічні моральні цінності: материнську любов, відданість, моральну чистоту. Саме тому ця поема актуальна і за наших часів. Вона хвилює сучасних читачів, змушує їх замислитися, навіть дещо змінити власні погляди на життя.

Объяснение:

Відповідь:

Складала раніше літературний паспорт героя. Може Вам звідти щось пригодиться (те, про що Ви запитуєте - підкреслено)

1. Митько (Дмитро Омельчук) - головний герой пригодницької повісті Ярослава Стельмаха "Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера", який займає у повісті одне з центральних місць.

Добавимо дані про рід занять: Митько - хлопець-підліток, який навчається у школі. Захоплення: Митько любить спорт, цікавиться туризмом, по меншій мірі він дуже швидко зорієнтувався як полагодити курінь і що для цього потрібно, розказував Сергієві про про романтику у користь відпочинку на природі, описував, яка смачна юшка, зварена на багаті у казанку.

2. Твір не містить опису героя, лише є згадка, коли бабуся Митька каже про онука "Та де там погладшав! Худющий, як і був", а дід Трохим відповідає їй:  "… А то ж ніби й волосся було русяве, а це потемніло".

3. Вчинки героя: Митько рішучий, наполегливий, відважний. Коли потрібно було вмовити батьків Сергія відпустити його до бабусі в село, то Митько підготував заздалегідь цілу промову. Коли хлопці вирішили дізнатися, яка ж це таємнича істота живе в лісовому озері, то саме Митько запропонував брати в бібліотеці книги з зоології і шукати потрібну інформацію, "склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять, хоча першої-ліпшої хвилини можна було в них заглянути". Коли хлопці вночі побачили як пливе в озері невідоме страхіття і кинулися навтьоки, то саме Митько прийняв рішення, що він повернеться, щоб таки роздививтися це створіння: "Крім нас же ніхто його не бачив… Я не по-біжу! Щоб потім розказати!.. Яке воно… ". Коли химера лісового озера почала кликати на порятунок Василевим голосом, то Митко не побоявся  кинутися на дор хлопцеві.

4. Мова героя: У Митька добре підвішений язик. Саме Митько вів переговори з батьками Сергія, про те що вони обов"язково мусять відпустити їх до бабусі в село. І доводи наводив вагомі:  "... пилюга, і розжарені спекотні вулиці — навіває сумні думки і сприяє перед-часному старінню наших організмів" А у селі їх чекало злиття "з природою після важкої праці й успішного закінчення п'ятого класу". І нехай для дорослих це виглядало кумедним, але мова героя свідчить про те, що хлопець він досить кмітливий.

5. Ставлення до героя інших  персонажів твору. Сергій поважає і признає авторитет свого друга. Це видно з того, як Сергієві було соромно, коли він заснув на посту і Митько задав йому  прочуханки. Зате коли сам Митько також заснув на тому ж посту, то Сергій не зловтішався, а накрив друга ковдрою. Бабуся  любить онука і не розуміє, чому батьки  нарікають на такого чудового хлопця.

6. Додаткові художні відомості... під час читання повісті видно як поступово змінюється хлопець. Його прагнення дізнатися, що ж за дивна істота живе в озері, настільки захопили хлопця, що він сам не помітив, як "вперше .. назвав ...ботанічку Іриною Семенівною". А ще, мені здається, якби Митько раніше дізнався, що Василь весь цей час їх дурив, то "вибив йому бубни", як пропонував Сергій. А Митько подякував Василю за те, що він "влаштував такі чудові канікули" Адже за цей час хлопці відкрили для себе такий світ, який Василю і не снився.

7. Автор позитивно ставиться до героя. Відчувається, що він вважає його хай і хлопчиськом, але досить відповідальним, відважним, справедливим.

8. Моє ставлення до героя. Мені подобається Митько своєю відвагою, наполегливістю, надійністю, вмінням вирішувати проблеми

Пояснення: