Твір на 3 сторінки на тему "в єдності - сила народу".

Ми живемо в суспільстві, де кожного для трапляється чи то якась несподіванка, неприємна чи радісна подія. Сила кожного народу - в єдності. Була б це війна, щастя, успіх, народ повинен бути разом. 
Гарним прикладом єдності є громада тухольців. Громада Захара Беркута - звичайні люди, які одержали перемогу. Захар Беркут говорив : "Доки ви будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Дійсно, ці слова є філосфськими. І ми повинні брати приклад з такого народу! 
 або
У повісті «Захар Беркут» Франко наголошує на необхідності загальнонародного єднання, вважаючи, що лише тоді можна досягти найвеличнішої мети.Сила народу в його єдності. Лише тоді, коли ми разом — ми є великою, майже непереможною силою. З історії ми бачимо, що, лише об’єднавшись в одне ціле, можна здолати будь-якого ворога, навіть найсильнішого. Саме так вважає герой повісті Захар Беркут, палко говорячи тухольцям свої останні слова: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас». І це дійсно так, адже вони захищають свій «дім» від нападників, а значить, їх сила збільшується в декілька разів. У скрутну хвилину вся громада об’єдналась заради єдиної і величної мети, люди не зважали на загрозу своєму життю, не звертали уваги, що їх, може, чекає попереду смерть: «Товариші, сміло до останнього бою!».Мужні тухольці перемогли в цій битві з чисельними татарськими військами. Звичайно, що події, зображені у творі, це лише невеличка частинка героїчних сторінок української історії, але на її прикладі ми бачимо, як важливо бути всім разом.Наприкінці повісті Іван Якович Франко звертається до майбутніх поколінь із проханням не втратити здобутків наших пращурів, а навпаки, продовжувати справу відродження Батьківщини: «Давнє громадянство давно забуте… Чи не нашім дням судилось відновити його? Чи не ми се жиємо в тій щасливій добі відродження, про яку, вмираючи, говорив Захар, а бодай у досвітках тої щасливої доби? »

Народна пісня «Гомін, гомін по діброві» належить до козацьких пісень. Запорозькі козаки — мужні захисники своєї рідної землі. Кожен хлопчик змалку готувався до служби у війську. На Запорозькій Січі був вій кодекс честі: треба виявляти мужність і стійкість у боротьбі ворогами, не кидати товаришів у біді, ставити громадські інтереси вище особистих. Хоч жінки, матері й залишалися самі, все ж вважати за честь посилати в запорожці чоловіків та синів; не прощали зради. Служба козацька важка й небезпечна, дуже часто не поверталися неї, падали на полі бою. Про це й говориться у творі. У пісні використані традиційні для фольклору прийоми паралелізму (паралельне ображення явищ природи й людського життя), діалогу, трикратного повторення, вживаються ласкаво-зменшувальні слова.

1.

1. Рішення Остапа.

2. Гвалт у панському маєтку.

3. Байдужість народу до своєї тяжкої долі.

4. Остання мить перед розставанням.

5. Згадка з дитинства Остапа.

6. Втеча Соломії разом з коханим.

2.

1. Осіння ніч

2. В очікуванны переправи

3. З’явлення човна

4. Козацькі вартові

5. У млині Якима

6. Переїзд

7. Поранення Остапа

3.

1. Втеча від варти

2. Перев’язування рани

3. Соломія шукає шляху

4. Пожежа у плавнях

5. Марення Остапа

6. Остап віч-на-віч із вовком

7. Думки і бажання героя

4.

1. Хатина циган.

2. Благання циган Соломією.

3. Остап під опікою старої циганки.

4. Побут циган.

5. Соломія вирушає на заробітки.

6. Арешт.

5.

1. Домовленість.

2. Соломіїні радощі.

3. Арешт Остапа.

4. Соломія турбується про визволення Остапа з «конаку».

5. Підготовка до визволення.

6. Річка.

7. Поєдинок з вартою турецького човна.

8. Смерть Соломії та Івана.

Епілог

1. Маленька халупка.

2. Вітер.

3. Остап — старий дід.