3-не розумію які сторінки..
4)а)«...Соломія нагнулась і зазирнула до кринички. Звідти глянуло її свіже, повне обличчя з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся, що під час сну повисмикувалось із-під очіпка.»
«...Чорні буйні коси впали їй на плечі й вкрили їх нижче пояса.»
б)Чуттєва: Соломія цілу ніч проплакала","Соломія з тихим смутком дивилась на Остапа й чула, як по її виду котилась сльоза за сльозою".
Рішуча:"— А ось що буде! — рішуче промовила Соломія і з сими словами здерла з голови очіпок... — На, ріж…"
Працьовита:"Вона мала охоту зараз-таки в'язати пліт..., вони взялися до роботи і так захопилися, що забули про втому та сон".
Відважна:"Вужів було так багато, що Соломія скоро перестала звертати на них увагу".
в)Співчутлива та великодушна:" Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів, їй жаль стало молодого змарнованого життя — і вона заплакала".
"— Бач, зголоднів! — зі співчуттям обізвалась Соломія".
Готова до самопожертви:"Серце нило в Соломії од жалю й тривоги, їй легше було б, коли б куля потрапила в неї".
Турботлива:"— Що тобі? — прискочила Соломія до Остапа і піддержала його... , обережно розщібнула ... скривавлену сорочку, потім одшматувала довгий пас зі своєї підтички і з поміччю Остапа тісно зав'язала йому рану, ...змочила йому чоло, скинула з себе верхню одежу і підмостила йому під голову".
Відчайдушна та героїчна:"Вона вхопила" Остапа "під руку і ... поволокла за собою,... вскочила у комиші і бігла прудко, наскільки позволяв се Остап та густий очерет... ноги грузли часом по коліно в цмоковині ... , а вона бігла усе вперед".
г)Соломія у творі вражає своїми рисами вдачі. Вона товариська, віддана, відчайдушна, упевнена в перемозі, готова жертвовати собою.
мій обов'язок перед другом полягає у тому аби бути завжди вірним та відданим товаришем. Друг-це той хто завжди підставить плече до . І якщо у кожного буде такий друг то нам буде набагато легше. Обов'язок не повинен бути лицарський, величний. Він не залежить від коштів чи скарбів. Важливо лишень,що ти робиш це для друга. І якщо ти робиш щось для друга то це вже не обов'язок , а дружба, справжня, людська дружба-взаєморозуміння. Того що справжного товариша знайти досить важко а втратити досить легко. ТОМУ на завершення свого роздуму хочу зробити висновок що перед другом жодних обов'язків немає є лише дружнє плече до та взаєморозуміння.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
7! укр. ! 1) як ви розуміете слова відомого письменника миколи гоголя : "бий в минулому сучасне і потрійної сили набере твое слово минуле виступить живіше , сучасне зясовуеться ясныше "? поясныть свою думку опираючись на текст "зхар беркут" 2)чому захар беркут радив тухольцям не відбити , а розбити татаро монгольських завойовників? 3)поясныть на яких принципах базувалось життя тухольськоъ громади , як саме причетний до нього захар беркут ?
ахар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази". Для громади він був усім: пасічником, лікарем, розумним порадником, справедливим суддею, ватажком, головою старійшин. Громада важила для нього дуже багато. Усе життя він допомагав, чим міг, тухольцям (та й не тільки їм). Ще молодим Беркут прагнув приносити користь людям, тому й вирушив на пошуки вчителя, щоб навчитися лікувати людей. Але, окрім лікарських умінь, він набув ще й розуміння того, що щастя й добробут тухольської громади залежать від розумного "ведення громадських порядків, громадської спільності та дружності". Тухольці побачили в ньому наймудрішу та найдостойнішу людину, тому зробили його ватажком громади. І відтоді Захар Беркут не знав іншого життя, як життя в ім'я інтересів громади, усе, що він робив, робив лише з погляду на добро й користь для інших. Незважаючи на свій вік, Захар не може сидіти склавши руки, адже, на його думку, "життя лише доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим".
Дев'яностолітній старець, який багато бачив і багато знає, є головою та розумом громади: за його порадами збудували дорогу, яка служила засобом зв'язку між тухольцями й мешканцями навколишніх сіл; його порадами було переможено ворога й урятовано життя не тільки тухольської громади, але й їхніх сусідів. Захар Беркут виховав у людей почуття власної гідності та волелюбність. На громадській раді він відстоює права громади від князівських і боярських зазіхань, гідно тримається перед боярином Тугаром Вовком, який заявив свої права на тухольські землі: "Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших".Беркут – справжній патріот своєї землі. Розповідаючи тухольцям про знаки на прапорі, він закликає ніколи не здаватися й до останньої краплі крові захищати свою Батьківщину від нападу монголів: "До останньої краплі крові повинна боронити громада свої свободи, свого святого ладу!" Тому коли постало питання: або вихід монголів з тухольської долини, або смерть синові Захара – Максиму, Захар Беркут жодної хвилини не вагався, що треба робити. Серце батька ридало, а розум говорив, що смерть Максима – єдиний порятунок для тухольців.Передсмертне слово Беркута – це своєрідний заповіт громаді: "Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Слова ці мають бути заповітом і для нас та передаватися наступним поколінням.