Виписати цитати до образу михайлика , діда і мами з твору " гуси-лебеді летять"

Відповідь:

Пояснення:

Картина Т. Яблонської «Ранок» - це не тільки постала перед очима глядача невимушеність і легкість домашньої обстановки і струнка фігура дівчинки, а й приголомшлива історія кохання.

На полотні, написаному в 1954 році, художниця зобразила старшу дочку Олену. Жили вони тоді з першим чоловіком на перетині Червоноармійської та Саксаганського в Києві. Це зараз там знаходиться антикварний магазинчик, а тоді панувала атмосфера творчості та затишку (перший чоловік Яблонської, Сергій Отрощенко теж був художником). Вони виховували дівчинку Олену, а простий хлопець з Казахстану, який мріяв малювати, одного разу побачив репродукцію «Ранку» в журналі «Крестьянка».

Вона привернула його своїм світлом, дивовижною дівчинкою і спокоєм. Хлопчик виріс, пішов в художню школу, а потім вступив до Московського художнього інституту. Леночка теж стала студенткою факультету прикладних мистецтв того ж вузу з легкої руки мами. Випадково зустрівшись на лекціях, молоді люди познайомилися, полюбили один одного і зараз доглядають чотирьох онуків.

Але та сама картина «Ранок» майже через півстоліття все також залучає своїх глядачів. Худенька десятирічна дівчинка нагадує балерину або ластівку, яка зібралася злетіти вгору. Здається, що ось-ось заграє мелодійна розмірене музика і ми побачимо уявлення юної гімнастки.

Все залито весняним травневим світлом. Це кінець навчального року, і сонечко вже посилає свої ранкові промені на підлогу. Висить на спинці стільця піонерський галстук переносить глядача в далеку епоху їх молодості і викликає спогади про щасливе дитинство. Химерні вигини стільця з віденського дерева манять до себе сонячних зайчиків.

Кімната, хоч і підбадьоритися першими яскравими відблисками, все ще зберігає ранкову прохолоду. За маленькій скляній дверима, що вели на балкон, ще видно закутаний туманом місто. Леночка ще не прибрала ліжко, але вже видно, як вона радіє новому дню. Її почуття переносяться і на зелено-малахітовий плющ, і на глядачів, що дивляться на картину.

Відповідь:

Думаю, що мова йде про українського письменника Богдана Лепкого. Якщо це так, то обирайте, що Вам більше подобається і підходить.

Богдан Лепкий був найстаршою дитиною в сімʼї. Крім нього у його батьків народилося ще семеро дітей, троє з яких померли маленькими від дифтерії. Народився Богдан Лепкий на хуторі Кривенький, дитинство його пройшло в селі Крегулець (сьогодні село Чортківського району Тернопільської області).

Батько Богдана був священником і освідченою людиною, тому з дитинства хлопчик захоплювався книгами, цікавився історією рідного краю, фольклором, легендами, віруваннями, обрядами.

Богдан навчався аж у трьох університетах – Віденському, Краківському, Львівському.

Його творча спадщина становить понад 80 власних книг.

Лепкий змалечку грав на скрипці, чудово співав, знав безліч народних пісень. Але перевагу віддав малярству, де також проявляв неабиякі здібності. Але завдяки Андрію Чайковському віддав перева-гу літературі.

Писати почав дуже рано. Писав багато, переважно вірші, оповідання, п’єси, перекладав твори німецьких і польських письменників.

З 1899 року аж до смерті Богдан Лепкий прожив у Кракові, проте ніколи не поривав зв’язків з рідною землею, щорічно приїжджав до Львова, відвідував близькі з дитинства місця.

Богдан Лепкий усе життя кохав Олександру (Лєнду) Лепку. Вона вразила його гордою поставою та ніжними фіалковими очима. Однак близькі були проти їх одруження, оскільки Лєнда доводилась Богданові родичкою — була донькою його дядька по батькові. Богдан не хотів жити без своєї коханої, й родина змушена була поступитись: 2 лютого 1897 р. з дозволу Папи Римського відбулося вінчання молодої пари у міській коломийській церкві. Подружжя жило добре, виховували трьох дітей (Софія-Євгенія, Наталія, Лев-Ростислав).

Його дружина померла у 1937 році від раку горла. Цю непоправну втрату Богдан Лепкий переживав дуже тяжко. А через 4 роки не стало його самого .

Пояснення: