Напишыть текст казки галини малик подорож алі до країни так сяків

«Аля схопила сяк-така лівою рукою, а правою смикнула язичок «блискавки». Мить – і стосик паперів опинився у неї в руках. Порожній сяк-так заверещав, як несамовитий, впав на спину і почав дриґати ногами. – Ану замовкни!? – цитьнула Аля. – Замовкни і слухай!» Думаєш, це лякачка, вигадана дорослими? Але коли ти в чужій країні і на тебе щохвилини якийсь сяк-так пише ябеду, коли на тебе нападають байдики і арештовують, а Прокурорський Кріт виносить вирок, коли ширяться чутки, ніби таланти закопують в землю, тоді… Тоді на тебе гарантовано чекають нові карколомні пригоди. Читай з насолодою!
Джерело: http://nashformat.ua/catalog/knygy/dytyacha_literatura/serednij_shkilnyj_vik/podorozh_ali_do_krainy_...

інколи я замислююсь над сенсом власного життя, і тоді я радію тому, що просто існую, що поряд зі мною є найдорожчі для мене люди, що я маю змогу милуватися красою навколишнього світу і кожен день відкривати у ньому щось нове. водночас я відчуваю велику відповідальність за цей світ і почуття гордості від усвідомлення того, що я – людина.

не секрет, що кожен з нас в поняття «бути людиною» вкладає своє значення. саме це значення і впливає на поведінку і вчинки людей, а іноді і на хід усього життя. бути людиною у моєму розумінні – це значить виховувати в собі високі моральні якості і жити за загальнолюдськими правилами та нормами, але при цьому не втрачати власної індивідуальності.

уважно простеживши шлях розвитку людства, починаєш розуміти, що основу будь-якого суспільства складає певна мораль, якою і керуються представники цього суспільства. найбільш гуманною мораллю я вважаю десять заповідей христових. але коли розумієш, скільки було і скільки існує зараз антигуманних устроїв, це наводить справжній жах. але не тільки у кожного суспільства, але і у кожної людини є своя мораль, саме від якої і залежить, що це буде за людина.

я вважаю, що мені дуже пощастило у житті. адже поряд зі мною завжди були хороші люди. це і вихователі у дитсадочку, і вчителі у школі, але, перш за все, мої батьки – добрі та гарні люди, з яких я завжди беру приклад. всі вони справили вплив на формування моєї особистості, мені стати ввічливим, вихованим і ерудованим, вплинули на мій характер і навчили чуйно ставитися до оточуючих. та бути доброзичливим і чемним – це замало для того, щоб вважати себе людиною і щоб людиною тебе вважали інші. безумовно, не кожному дано стати всесвітньо відомою особистістю, але кожен може стати людиною, яку люблять і поважають.

я сподіваюся, що я справжня людина – хороший син, здатний забезпечити для своїх батьків спокійну старість, хороший друг, здатний прийти на і звільнити з неприємностей товариша, хороший громадянин своєї країни, який знає і поважає рідну мову, який у майбутньому зробить усе, щоб україна стала на один рівень з найкращими і наймогутнішими європейським державами.

я людина, і це багато до чого мене зобов’язує. я повинен створити хорошу та міцну сім’ю і усе життя бути прикладом для своїх дітей. я вже зараз повинен залишатися людиною за будь-яких обставин: у відношенні до своїх рідних, друзів та інших людей, в ставленні до рідної природи, до свого народу і своєї країни.

тому я постійно стежу за тим, щоб мені не було соромно за свої вчинки і помисли, а надихає мене до цього відомий вислів видатного письменника а. п. чехова: «в людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа , і помисли».

Поспішила Аля до свого сусіда Сашка. Довго розповідала йому про свою пригоду, пояснювала чому треба доробляти справи. Та хлопчик не повірив жодному слову дівчинки. Тільки глузливо усміхався. День добігав до кінця. Добре, що сьогодні не задавали домашнього завдання по математиці. Адже була контрольна робота і Сашкові знову повезло списати у Марічки. Сусідка по парті – дівчинка добра, вона не могла не до порада виконувати самому задачі, вже вкотре не вплинула на хлопця. На наступний день після школи кинув Сашко портфель і гайда у двір кататися на санчатах. Короткий зимовий день наближався до завершення. Сашко сидів за столом. На столі лежав розкритий підручник з математики, зошит та ручка. Три задачі із книжки дивилися на хлопчика, а він замріяно дивився у вікно. І тут раптом побачив маленького карлика. Той видався йому знайомим. Ну звичайно, він був точнісіньким із розповіді Алі. Недочеревик люб’язно усміхався, стукав у кватирку, просив щоб хлопчик впустив його у середину, радісно потирав руки і аж підскакував від задоволення. Сашко миттєво взявся читати умову задачі. Із кожним вирішеним завданням лице карлика все смутнішало, воно ставало дедалі злим та роздратованим. Невже соту справу завершить Сашко? Адже карлик так довго чекав на майбутнього недоладянина, рахував його невиконані справи. Коли всі задачі були розв’язані, розчарований Недочеревик надягнув свій величезний зелений черевик і за мить зник за вікном. Тепер Сашко завжди виконуватиме завдання.