План до енейда не мения 7 пунтков за 20

"Енеїда" Івана Котляревського 
                                                                                              План                                                                   Частина перша Розповідь про Енея його характеристика. Еней відправляється з Трої з товаришами. Юнона просить Еола, щоб той своїми вітрами нашкодив Енею. Еней обіцяє Нептуну грошей і той зупиняє шторм. Розмова Венери з Зевсом про Енея. Еней із троянцями припливає в Карфаген до Дідони. Еней Дідона і троянці п"ють, гуляють і відпочивають.Зевс викликає Меркурія, щоб той розлучив Дідону і Енея. Еней втікає від розлюченої Юнони, а вона від горя кидається у вогнище.                                                                    Частина друга Еней прибуває до Сицилії. Еней влаштовує поминки на честь смерті батька.Поєдинок Дареса з Ентеллом. Троянки спалюють човни, але за проханням Енея боги посилають дощ і вогонь припиняється. Енею сниться батько, який наполягає, щоб той відплив скоріше з Сицилії і Еней відпливає.                                                                      Частина третя 1.   Еней припливає до острова Сивілії. 
 2.   Еней разом з відьмою Сивілією потрапляють у пекло і бачать страшні видовища. 
 3.   Зустріч Енея з батьком і пророцтво, яке почув Еней 

                                                                     Частина четверта 1.   Еней і троянці прибувають до Латині. 
2.   Еней відправляє послів до царя Латина. 
3.   Юнона підмовляє Турна іти з війною на троянців. 
4.   Троянські пси вбивають ненчину собачку. 
5.   Латини готуються до війни. 
                                                                        Частина п'ята 1.Еней припливає до Евандра за поміччю. 
2.Венера просить Вулкана зробити чудо збрую для Енея. 
3.Латини спалюють човни троянців. 
4.Подвиг Евріала і Низа. 
5.Починається битва. 
                                                                          Частина шоста 1.Розмова Зевса, Юнони і Венери на Олімпі. 
2.Енею привидились мавки. 
3.Турн вбиває Паланта, сина Евандра. 
4.Бій Енея з Турном. 

:Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій…Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, поет відчув відгомін спалахів селянських повстань по Україні… Він побачив, як пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:…вставайте, кайдани порвіте.Це був заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.Поет вірив у світле майбутнє України, вірив, що змінити соціальний устрій гноблених можна. «Заповіт» — це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія.Поезія перекладена більш як п’ятдесятьма мовами світу, на слова написано понад півсотні музичних творів. А мелодія «Заповіту», яку знає кожен в Україні, належить полтавському вчителеві Гордію Павловичу Гладкому.«Заповіт» Т. Шевченка залишив у духовному житті нашого народу помітний слід.І мене в сім’ї великій,В сім’ї вольній, новійНе забудьте пом’янутиНезлим тихим словом.

У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.

Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди.

Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві.

“Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.

Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа.

Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор.

Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво просимо в Щуро­град”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією. Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!” На таких дещо моторошних думках хочемо завершити нашу оповідь. Усе інше нехай підкаже серце ...