кого можна назвати щасливим? на думку автора, не кожен ще й уважатиме себе щасливим. тож і надає різні варіанти щастя. може, щасливими бувають ті, «хто увесь свій вік нічого не дбають». як, наприклад, герой оповідання «скарб» павлусь. він ніколи нічого не робив, навіть не вмів нічого, а був щасливим. то його батьки , особливо мати, яка вгадувала будь-які бажання свого любого синочка. а після смерті батьків про нього піклувалися наймит із наймичкою. от і жилося йому добре, навіть не помітив, що батьків не стало. а потім ще й дружина йому трапилася хороша, «невсипуща господиня», «послав йому господь і діточок, покірних, слухняних, працьовитих, не таких, як він».
то невже перед нами абсолютно щаслива людина? взірець, еталон для щастя? мені здається, що ні. адже останні рядки оповідання на перший погляд дивні: «завидуєте щастю павлуся, а ніхто б не схотів бути павлусем». чому?
та тому, що щасливим є не той, «що сам натріскається і виспиться, а той, хто другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна». ось, виявляється, у чому секрет. не можна бути щасливим, коли твоя душа байдужа до інших, коли думаєш лише про себе. уміння розділити щастя і горе з іншим, поділитися останнім — ось справжній високо моральний вчинок, який важить набагато більше, ніж гроші, багатство. саме цього і не було у павлуся. тому його можна швидше іти, ніж заздрити. бо що він міг дати батькам, дружині, дітям, якщо його душа і серце залишалися пустими? такі люди, на мою думку, просто страшні.
Versalmoda
14.04.2020
1. панночка (марко вовчок не давала панам імен у творі «інститутка», бо вважала, що вони не люди та не заслуговують на людські імена); 2. гарно вдягнена; 3. з твору ми можемо зробити висновок, що героїні десь 18-22 роки, бо вона закінчила навчання в інституті благородних дівиць; поміщиця — соціальний стан героїні; панночка має знатне дворянське походження; 4. панський маєток; 5. ліниться, любить розкіш і багатство; 6. має бабцю; 7. знать — друзі; кріпаки — вороги; 8. «нащо мені знати як зорі по небу ходять»; 9. мета життя — одні веселощі та безкінечні забаганки; 10. та карнавали — її захоплення; 11. жадібна, груба, жорстока; 12. безжально б'є і похабно ставиться до кріпаків, раптові прояви гніву; 13. мовлення панночки зазвичай грубе й голосне.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Козацькі літописи самовидця, грабянки та архівні документи використані для а «чорна рада» б «енеїда» в «» г «тарас бульба» д «кавказ»
кого можна назвати щасливим? на думку автора, не кожен ще й уважатиме себе щасливим. тож і надає різні варіанти щастя. може, щасливими бувають ті, «хто увесь свій вік нічого не дбають». як, наприклад, герой оповідання «скарб» павлусь. він ніколи нічого не робив, навіть не вмів нічого, а був щасливим. то його батьки , особливо мати, яка вгадувала будь-які бажання свого любого синочка. а після смерті батьків про нього піклувалися наймит із наймичкою. от і жилося йому добре, навіть не помітив, що батьків не стало. а потім ще й дружина йому трапилася хороша, «невсипуща господиня», «послав йому господь і діточок, покірних, слухняних, працьовитих, не таких, як він».
то невже перед нами абсолютно щаслива людина? взірець, еталон для щастя? мені здається, що ні. адже останні рядки оповідання на перший погляд дивні: «завидуєте щастю павлуся, а ніхто б не схотів бути павлусем». чому?
та тому, що щасливим є не той, «що сам натріскається і виспиться, а той, хто другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна». ось, виявляється, у чому секрет. не можна бути щасливим, коли твоя душа байдужа до інших, коли думаєш лише про себе. уміння розділити щастя і горе з іншим, поділитися останнім — ось справжній високо моральний вчинок, який важить набагато більше, ніж гроші, багатство. саме цього і не було у павлуся. тому його можна швидше іти, ніж заздрити. бо що він міг дати батькам, дружині, дітям, якщо його душа і серце залишалися пустими? такі люди, на мою думку, просто страшні.