Цитати до образу марусі і василя у творі "маруся" григорія квітки-основ"яненко

   Пропоную дібрати такі цитати до характеристики образів Марусі та Василя з твору "Маруся":
   Маруся⇒ 
   Зовнішність: "Ви­сока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бро-воньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…";
    Характер: На все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому ти­ха, і смирна, і усякому покірна" .
   Кохання до чоловіка: "Батечки,  як заголосить Маруся,  та так і повисла йому на шию!  Виціловала його ...  що то?  і в вічі,  і у лоб,  і у щоки,  і у шию ..." ; "А Маруся лежить  у нього на руках і сама себе не тямить,  чи вона у раю,  чи вона де?  Так їй хороше було!  Хоче щось сказати –  і слова не промовить;  хоче від нього вирватися,  так неначе прикована до Василевої шиї ..."      Василь⇒
    Зовнісшність та вдача: "Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню".
   Шанобливе ставлення до коханої, небажання її осквернити:"... вдарив поклон і,  припавши на те місце,  де стояла Маруся,  ціловав землю замість її ..."  ;  –  Марусю!..  Люблю тебе,  Марусенько,  усім серцем моїм,  люблю тебе більш усього на світі ! Одну руку вхватив Василь та й держить біля свого серця,  а воно так же колотиться,  як і в неї ... Марусенько,  моя лебідочк ,  зірочко моя ,  рибочко,  перепілочко!  –  приговорював Василь,  обнімаючи свою Марусю.–  Я ж землі під собою не чую -  я мов у раю !" 

Тема: Заклик до сприйняття людської гідності, неповторності кожної особистості.
Iдея: Довести читачевi, що кожна людина неповторна. Ідея людської гідності, гордості за того, "що ти - людина", доповнюється тут мотивом уселюдської спільноти яскраво вираженим протестом проти диктату сили, авторитарності".
Мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповажага. Через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади.
Провiдним художним засобом є — «Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.» Епiтети: «Очицями, повними блекоти», «Він гримів одержимо і люто», «лице рябе».
Протиставлення: «Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я.»
Афористичний висновок вірша "Я..." можно сприймати як максиму самого поета, його розуміння призначення кожної людини на землі.

Тема: Заклик до сприйняття людської гідності, неповторності кожної особистості.
Iдея: Довести читачевi, що кожна людина неповторна. Ідея людської гідності, гордості за того, "що ти - людина", доповнюється тут мотивом уселюдської спільноти яскраво вираженим протестом проти диктату сили, авторитарності".
Мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповажага. Через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади.
Провiдним художним засобом є — «Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних.» Епiтети: «Очицями, повними блекоти», «Він гримів одержимо і люто», «лице рябе».
Протиставлення: «Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я.»
Афористичний висновок вірша "Я..." можно сприймати як максиму самого поета, його розуміння призначення кожної людини на землі.