Потрібна цитатна характеристика героїв в творі ольги кобилянської "битва" іть! будь-ласкаа

Жанр:  социально - психологическая повесть. История написания и прототипы героев.  В основу сюжета произведения легли подлинные события, имевшие место в селе Димки,  где с 1889 по 1 891 годы проживала Ольга Кобылянская.  В селе она глубоко узнала крестьянской жизни, в частности узнала в семье Константина Жижияна, який имел двух сыновей - Савву и Михаила.  В семье произошло трагическое событие: Савва, желая быть Единственным наследником родной земли, убил старшего брата Михаила.  На этом документальном материале писательница художественно отразил вечную библейскую тему Каина и Авеля, измены и искупления.  Впоследствии Савва - прототип Саввы Федорчука - эмигрировал в Канаду, где и умер.  Мариука Магис - прототип Рахиры - прожила девять лет с Саввой.  Когда он ее бросил, тяжело работала на земле, чтоб прокормить детей.  Прототипами второй персонаж "Земли" также жители села дымки. Темы: эпическая панорама  жизни;  освещение проблемы "человек и земля" на примере семьи Федорчуков, а также братоубийству (Библейская тема братьев Каина и Авеля) как социальная драма, как отступление от норм христианской  морали.  Всестороннее раскрытие психологии крестьянина в социальном, национального и психологическом измерениях. Идеи:  Среди основных идей писательницы - идея в фатальности судьбы: "Кругом нас находится какая-то бездна, ее вырыли судьба, но здесь, в наших сердцах, она самая глубокая", а также мнение о том, что уважать человека следует за труд и честность, а не за поля, Которые она имеет. Основная  мысль:  Глубокое значение земли в жизни крестьянина - и физическое, и духовное.  Земля - для крестьянина - это и воплощение добра и зла, создатель и разрушитель, воплощение судьбы.  Все происходит на земле и совета земли.  Она живет в мыслях героев, мечтах, натруженных руках.  Многозначные образ земли в повести упоминается более двухсот раз.

Закінчивши десятирічку в 1941 році, сімнадцятирічним добровільно пішов на фронт. Брав участь в обороні Києва. Його військове артилерійське училище було кинуто під Суми зупиняти танки Гудеріана: прорвавшись аж з-під Рогачова під Брянськом, форсувавши Березину і Десну, вони йшли до оточення Київського угруповання наших армій з північного сходу. Важко поранений був і сімнадцятирічний курсант Загребельний. Після лікування в Саратовському госпіталі повернувся на передову і знову був дуже важко поранений в груди. У несвідомому стані потрапив у полон. "Пройшов табори смерті", - лаконічно сказано в довіднику Спілки письменників України. Звільнений з полону американцями, працював в 1945 році в радянській військовій місії в Західній Німеччині.

Объяснение:

Олена Теліга (Шовгенева у дівоцтві) — яскрава постать у розвитку України як у мистецькому, так і в історичному контексті. Це насамперед людина-патріот, бо свідомо обирає шлях боротьби за незалежність рідної землі. Перебуваючи за кордоном у 1939-1941 pp. у Кракові (Польща), вона очолювала літературно-мистецьке товариство "Зарево" і під керівництвом Олега Ольжича працювала у Проводі ОУН (Організації українських націоналістів), з цього моменту її діяльність і творчість стали невід'ємними складовими боротьби свідомих українців за державництво України.

Після Лесі Українки — Олена Теліга найвизначніша жіноча постать в українській літературі, її поетичні твори вражають своєю життєстверджуючою силою, палким оптимізмом, вона прагне активного, наповненого високими устремліннями життя. Поезії сповнені протесту проти буденності, проти збайдужілого ставлення до суспільних процесів. Поетичні погляди й світогляд Теліги формувалися завдяки дружній співпраці з "вісниківцями" (так називали тих, хто об'єднався довкола журналу "Вісник", що його редагував критик і публіцист Д. Донцов), серед них були Ольжич, Маланюк, Мосендз, Степанович, Лятуринська та інші. Загалом же творчість Олени Теліги відносять до так званої "Празької школи" (групування поетів-емігрантів міжвоєнного двадцятиліття). Особливості її поезії — вишуканість у тематиці, настроях, що поєднуються з народною простотою світосприймання; відбиття української духовності, волі до життя, правди, краси; звернення до історичних тем і мотивів. Ліричний герой поетеси — неординарна особистість, яка має мету в житті й прагне її досягти, а це можливо тільки тоді, на думку поетеси, коли є почуття обов'язку й внутрішня самодисципліна.

Объяснение: