Володимир вибирає віру (сенкан ) зробить будьласко ))

А який володимир я не зрозумию

Саме душа, а не тіло людини, створена за образом Божим. Тіло —
це лише оселя душі. Душа — внутрішній, психологічний світ людини.

Духовний світ людини глибокий, багатогранний, але непізнаний
до кінця. Чим він багатший, тим цікавіша людина, тим прекрасніше її
життя. Велике значення мають духовні цінності. Можна бути багатою
людиною, а почуватися нещасним, тому що в душі, сповненій праг-
ненням до заможності, уже не лишається місця для добра. А можна,
навпаки, не мати багато грошей, а все ж таки бути щасливим, бо душа
бажає до й захистити як близьку, так і чужу людину. Одним
словом, слід мати щиру й красиву душу, щоб бути корисним, а не про-
йти по життю сірою тінню.
Роман «Собор» О. Гончара відкриває нам глибоку житгєву мудрість.
Усі вчинки народжуються в душі, благословляються в її соборі. Треба
керуватися в усіх діях вічним дороговказом — святинею собору своєї
душі.
У моєму житті все найвагоміше пов ‘ я з ано з родиною. Відчуття
захищеності, душевного комфорту, впевненості, спокою — усе це дає
мені с ім’ я.
Отож бережімо собори своїх душ!

Душа—це куточок спокою, який належить лише нам, а тіло — обо-

лонка, яка оберігає душу від зовнішніх подразників. Проте один без
одного вони існувати не можуть. Це все одно, що горіх і ядро.
На мою думку, душа відтворює якісну сутність людини, а тіло —
лише зовнішні принади, які з часом втрачають своє значення. Тож оці-
нуймо людину не за привабливу зовнішність, а за щирість і відкритість
душі. А хто робить навпаки, той ще не зрозумів істину життя.

(народився 1939 року)
Народився на Львiвщинi. Навчався у Львiвському унiверситетi. Переслiдувався
радянською владою “за антирадянську агiтацiю i пропаганду”, покарання вiдбував на
Уралi та в Забайкаллi. Повернувся до Львова у 1981 роцi.
Перша книжка поезiй “Вогонь Купала” з’явилася друком у 1966роцi, наступнi твори
письменника тривалий час були вiдомi iз “самвидаву” i тiльки у 1991 роцi виданi за
кордоном удвох томах: “Пробуджена муза” та “Невольнича муза”. У тому ж таки 1991
роцi в Украïнi з’явилася книжка вибраного “Тринадцять аналогiй”, за яку
автора удостоєно Нацiональноï премiï Украïни iменi Т. Г. Шевченка.
Остання книжка “Слово триваюче” (1997). У доробку письменника є книжки i для
дiтей: “Книжечка для Дзвiнки” (1991).
Якi почуття викликала в мене поезiя “Писанка” I. Калинця
Поезiя Iгоря Калинця надзвичайно яскрава i самобутня. У нiй пульсує i промениться
нацiональний дух, вона випоєна живлющими соками рiдноï землi. Душа просто не
може залишатися байдужою, коли до неï торкаються вiршi цього поета. У нихЇ пам’ять нашоï iсторiï та роду, украïнська духовна спадщина. У них
живуть воєдино злитi язичництво i християнство.
Коли я читала поезiю I. Калинця “Писанка”, то неначе гойдалась у якомусь казковому
промiннi. Було таке вiдчуття, що це я сама перед святим Великоднем стежу, якВиводить мама дивним писачком
По бiлому яйцi восковi взори.
Мандрує писанка по мисочках
Iз цибулинним золотим узваром.
I вже не простi писанки лежать перед моïми очима, а “яснi сонця”, схожi на
“дивовижний свiт”. Таким вiн може бути тiльки в дитинствi, коли все здається
чарiвним:
…буяють буйно квiти у росi,
оленi бродять в березневiм соцi.
Може, це навiяно символом самоï писанки, бо вона означає пробудження природи,
початок нового циклу життя, його “дитинство”. Тож дитинство i писанка, менi
здається, дуже близькi мiж собою своєю духовнiстю. Тому так бентежить цей вiрш i
примушує прочитати його не один раз.
Але мене найбiльше вразив образ матерi, яка дала життя поетовi. З ïï рук
у “Писанцi” виходять народженi ïï талантом “згустки сонця”. I раптом я
зрозумiла: мати
Ї це початок усього на землi. Вона народжує людину, запалює в нiй чистий вогонь
духовностi i краси. Тiєï святоï писанковоï краси, яку оспiвав i
возвеличив у своïй поезiï Iгор Калинець. Менi назавжди закарбується у
пам’ятi казковий символ: “яснi сонця”
Ї писанки у натруджених маминих долонях.