Характерстика твору пепа довга панчоха 30

Відповідь:

"Нашого цвіту — по всьому світу",— говорить народне прислів'я. Це про українців. Є їх і по Канадах, і по Австраліях, і по Кубанях та по Сибірах.

У пошуках кращої долі їхали вони й на Далекий Схід, на край землі. А найчастіше потрапляли українці туди не по своїй волі. І все з однієї причини — великої любові до свого рідного краю, бажання жити нормальним людським життям.

Герой роману І. Багряного "Тигролови" Григорій Многогрішний — нащадок гетьмана запорізького Дем'яна Многогрішного, першого політкаторжанина. Цей мужній юнак, авіатор, що не вчинив жодного злочину, був засуджений органами ОГПУ—НКВД на двадцять п'ять років каторги, провівши перед тим два жахливих роки в катівнях. Не плакав, не просився, не обмовляв товаришів. Стійко терпів і поклявся помститися за тисячі замучених і змордованих, за загублений рідний край. Григорій тікає з "ешелону смерті". Неймовірна воля до життя рятує його в дикій тайзі і зводить із сім'єю тигроловів — Сірків, теж запорізьких нащадків. Колись Сірки втекли від злиднів і збудували собі в далекосхідному краї нову, славну та вільну Україну. Ця місцевість, хоч і сувора, але казково багата, треба тільки докласти рук. Працьовитості ж українцям не бракувало ніколи. То й жили в достатку — полювали, ловили рибу та звірів, навіть тигрів, збирали гриби та ягоди, копали золото і переборювали труднощі, які послала матінка-природа.

Після революції міцні селянські господарства від утисків перевелися, занепали, і люди ховалися у найглухіші закутки тайги, щоб спокійно дожити віку. У родині Сірків Григорія прийняли, як рідного сина — вилікували, дали притулок, навчили тайгових премудростей. Хлопець почувався, як удома, бо ці українці зберегли усі звичаї, традиції, навіть побут свого краю, були людьми щирими, добрими та мужніми. Багато пригод пережив Григорій, але був щасливий із цими людьми, тут зустрів він своє кохання — Наталку Сірківну, красуню-тигроловку. Та доля зводить його на вузькій стежині з колишнім слідчим, мучителем і жорстоким катом. Григорій його убиває. Залишатися далі в Сірків небезпечно, тому Григорій Многогрішний тікає разом із нареченою у Маньчжурію.

Хоч цей образ дещо й ідеалізований, але прославляє, як сказав літературознавець Юрій Шерех, "здоров'я, силу, лицарськість і любов до людини та до свого народу". І. Багряний цим твором "стверджує жанр українського пригодницького роману, українського всім своїм духом, усім спрямуванням, усіма ідеями, почуттями, характерами. Цим він говорить нове слово в українському літературному процесі". Автор утверджує перевагу людського, морального над ницим і потворним у представниках і охоронцях тоталітарного режиму, які дбали передусім про власні інтереси і власне благополуччя.

Дорогий Остап!

Ти знаєш, що таке кохання, що таке свобода? Ймовірно, що ти як ніхто це знаєш, бо дуже кохал свою Соломяю, але для пана, як і інші його кріпаки, ви були лише живим товаром. Остап я вважаю що ти був щасливим навіть у цьому положенні, бо Соломія настільки тебе кохала, що не вважала свого життя без тебе. Нажаль що спроба визволення тебе, закінчилася загибеллю Івана і Соломії.

Ти втратил Соломію, це дуже сумна подія, та я вважаю що ти втратил половину своєї душі. Тому твоє життя після цього стало неповним і втратило усякий сенс. Але твоя доля та твоеї коханої вражає мене великою трагічністю і надзвичайною душевною силою. Ти усе своє життя мріяв про свободу, яку у наш час ми іноді не ценуємо.

Соломію ж велике кохання покликало йти за тобою у пошуках свободи. Її не спинили ні труднощі, ні небезпека. Дуже прикро, що дівчина загинула, а тебе, замість подружнього щасливого життя з нею, залишилися тільки спогади про кохання.

Я дуже дякую тобі, за силу вашого кохання, за приклад волелюбністі, мужністі українському народу, який не корився панській неволі. Такі приклади життя нам дуже потрібні в сучасному світі.