Чому автор назвав свій твір мухоловки?

Заклопотані своїми буденними справами ми біжимо вперед. Хутчіш – треба встигнути. Купити, здати, обміняти, знайти, попросити… Ображаємося, коли відмовляють, взиваємо до людського милосердя, просимо зглянутися та до Нам здається, що вирішити нашу проблему просто, треба тільки приділити хвилинку уваги нам.

Та згадайте, коли ви останній раз поступалися місцем у громадському транспорті? Або подавали копійчину жебраку чи вуличному музиканту? Ми відвертаємося до вікна, закриваємо очі, вдягаємо навушники. Відокремившись, вважаємо, що нібито й щезла проблема, нема її.

А навколо такі ж люди, як і ми. Вони закривають очі на наші проблеми й водночас потребують нашої уваги. Так, головна героїня оповідання Бориса Грінченка «Украла» кожного дня бачилася та спілкувалася зі своїми однокласниками. Проте ніхто з них і не подумав, що бідно вдягнена й худа дівчина потребує до З якою жагою накинулися вони її засуджувати, коли виявилося, що від голоду вона наважилася вкрасти пиріжок. Добре, що поряд опинився вчитель, який роз’яснив дітям, що треба допомагати тим, хто поряд у скрутну хвилину, не судити зопалу.

У реальному житті, нажаль, нема кому пояснити, що треба забути про свою гординю, егоїзм, злість та до тому, хто потребує.

Світ тримається не на грошах, прибутках, машинах чи іграшках. Світ тримається на милосерді й доброті. Бо саме вони приносять спокій у серце. Подивіться, само слово про це говорить: милосердя – мило серцю. Доброта до інших людей приносить радість та спокій у серце того, хто дає, i того, хто потребує.

Гроші буде витрачено, прибутки всякнуть, іграшки зламаються, а пам’ять про добро залишиться у віках.

С одной стороны - жить по простому, к примеру в деревне - это более душевно, большая часть людей не тычет пальцем со словами "вор!", "точно не за свой счёт живёт!" и т.д. Живёшь тихой и спокойной жизнью. Душа вольна на просторах. Но даже в этой жизни есть свои изъяны. Нехватка средств, отсутствие  необходимой к примеру медицинской ) в полном объёме, ведь во многих деревнях по серьёзным  ситуациям приходится ездить в город, а там уж - как повезёт..

Рассмотрим жизнь в городке. Здесь много вариантов. Есть живущие в достатке, но несчастны, ибо их гложат их "грехи", есть те, кто просто  в достатке и ни о чём не заботится - живёт на широкую ногу. Есть живущие по обыденному, ничем не выделяющиеся и вполне довольные своей жизнью. Так же те, живущие по обыденному, могут хотеть чего-то большего, но не прикладывать никаких усилий, или же у них просто не получается, не хватает сил и  упёртости.

Можно рассуждать по этой теме довольно долго. Но каждый человек сам выбирает как ему жить. И его выбор, духовные предпочтения, возможности, стремления, упёртость  и желание, решают, какой будет его жизнь.

а что касается моего выбора - я (пишешь как считаешь, либо про достаток, либо про обыденность)

надеюсь