Один із головних героїв казки Гофмана «Крихітка Цахес» є маленький виродок, якому фея Рожа-Гожа з жалю дарує три золоті чарівні волосинки. Завдячуючи їм все видатне і талановите що відбувалося у присутності Цахеса, приписувалося йому. А ось і вчинки самого малюка приймаються за вчинки тих, хто знаходиться поряд з ним. Цахес досягає вражаючих висот. Його вважають геніальним поетом, згодом він займає посаду таємного радника, а потім стає міністром.Але насправді він є дуже жорстоким. Брехливим, бридким та постійно знущається над людьми. І можна прийти до висновку, що його справжній зовнішній вигляд відповідає його душі, і цей дарунок лише зашкодив йому. Три золотисті волосинки, подаровані феєю, в наш час є символічним образом грошей, золота, багатства та їхньої нескінченної влади над суспільством.На мою думку і в наші дні є багато Цахесів – людей, що привласнюють собі результати чужої праці, чужі заслуги і почесті. Вони всі свої проблеми та наслідки неналежних добре вихованій людині вчинків вирішують та приховують за до своїх статків та соціальних статусів.Також автор наштовхує нас на думку про те, що у нашому світі є дуже багато талановитих людей, які не можуть проявляти свою обдарованість та розвиватися через таких Цахесів. Наприклад, одним із таких людей є Бальтазар і він один із небагатьох бачить справжню натуру маленького курдупеля. І ми маємо вчитися в нього як розрізняти таких людей, які псують суспільство своїми вчинками і завдяки яким ми живемо у такому безчесному світі.Я вважаю, що і тут можна провести паралель між тим, що і наша влада також є яскравим уособленням якостей Цахеса. Ні для кого вже не секрет, що результати голосувань фальсифікуються, а все, що відбувається насправді влада нам показує через рожеві окуляри, а усі рішення приймаються на користь тих, хто займає пануючі позиції, має більше грошей та авторитету ніж інші.Ми не повинні плазувати перед тими, хто думає лише про себе і підкорятися їхній нікчемній владі. Отже люди, зокрема ми, молодь, повинні задуматися над тим, що у майбутньому саме нам належить жити у нашій країні і саме від нас залежить якою буде вона у майбутньому. І нам усім потрібно об'єднуватися заради однієї благородної цілі – зробити світ краще.
Verakravez8790
11.03.2023
Трудно описать, что такое счастье вообще. Это, наверное, то состояние души, когда мир вокруг в ярких цветах и улыбка не исчезает с лица. Как приятно делать счастливым других, дарить свое добро и просто осознавать, что в наших собственных силах сделать свою жизнь и жизнь других людей хоть чуточку лучше.В рассказе Алексея Стороженко “Сокровище” счастье само пришло к лежебоки Павле, который ничего не делал, а только спал. Но то условное счастью, за ним стояла тяжелый труд других людей ради удовольствия Павлуши. А вот в рассказе “Цвет счастья” Б.Лепкого маленький мальчик сам решил искать загадочную цветок счастья, хотя она, по рассказам мамы, далеко. Он глубоко верит в волшебную силу цветка счастья, стремится ее найти, не боится никаких препятствий; он мечтатель. Герой познает жизнь, не оставляет надежды найти цветок счастья. Уже сам поиск делает его счастливым.Итак, не моему мнению, счастье - это найцініший скраб, и конечно же оно не приходит само, а часто достается тяжелым трудом.
DJXEz80
11.03.2023
Вчора ми з другом ходили в ліс кататися на лижах. Снігу намело ... замети майже в ріст , тільки лижня нагадувала, що тут є життя. Іноді зустрічалися пташки , що сидять на гілках , наїжачившись , схожі на кульки і як нам здалося голодні . Ми з другом вирішили розповісти у класі про голодних лісових жителів і зробити годівниці. У класі всі почали придумувати з чого будемо робити годівниці і на завтра домовилися разом з батьками йти в ліс розвішувати годівниці. Для синичок ми припасли шматочки сала , і горішки для білок. У ліс прийшов весь клас , у кожного в руках була годівниця , у кого з великої пластикової пляшки , у кого із взуттєвої коробки , а деякі навіть встигли зробити дерев'яні будиночки. Розвісили годівниці на гілках , насипали насіння і стали чекати коли ж птахи зрадіють і почнуть злітатимуться до їжі . Батьки пояснили нам , що ми так шумимо , що птахи і білки бояться наблизитися до наших годівниць. Ми вирішили перевірити завтра наші годівниці. І ось прийшли перевіряти і побачили , що на всіх годівницях сидять пташки і на деяких сліди білок. Ми задоволені пішли додому і тепер всі наші знайомі , коли йдуть до лісу несуть для лісових мешканців частування.