План биографии володимира самийленка желательно на украинском языке

Володимир самійленко

1.   в. самійленко - поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач .

2. народився володимир іванович самійленко 3 лютого 1864р. в с. великі сорочинці на полтавщині.

3.батько його був поміщик іван лисевич, а мати — колишня кріпачка олександра самійленко.

3.початкову освіту майбутній письменник одержав у дяка, потім у миргородській початковій школі.

4.в 1875р. в. самійленко вступив до полтавської гімназії, яку закінчив у 1884р.

5. потім з 1885р. вчиться на історико-філологічному факультеті київського університету.серйозно займається літературною справою.

6. після закінчення навчання (1890) в. самійленко працював у києві, чернігові, катеринославі, терплячи постійні матеріальні нестатки.

7. складає іспит на нотаря і відкриває нотаріальну контору в м. добрянці на чернігівщині, де й працював до 1917p. 8.після революції виїхав за кордон, до галичини.

9. повернувшись до києва, працював редактором.

10. похований в. самійленко в боярці під києвом.

11. поетична спадщина в. самійленка включає цикли віршів «україні», «веселка». «пісня», «елегії», «орел», «не вмре поезія», пейзажна та інтимна лірика (цикл «весна», «сонети», «її в дорогу виряджали» та ін.

12.«вечірня пісня» поета, покладена на музику к. стеценком, стала улюбленою народною піснею.

13. кращі його сатиричні твори «ельдорадо» (1886), «як то весело жить на вкраїні» (1886), «на печі» (1898), «мудрий кравець» (1905), «невдячний кінь» (1906). 

14.в. самійленко в жанрі драми, написав кілька комедій, драматизованих гуморесок: «драма без горілки» (1895), «дядькова хвороба» (1896), «у гайхан-бея» (1897), а також визначну драматичну поему «чураївна» (1894).

15. чимало зробив в. самійленко і як перекладач на українську мову російської і зарубіжної класики — творів о. пушкіна і в. жуковського, і. нікітіна і м. гоголя, гомера, п. бомарше, ж.-б. мольєра, дж.  байрона, п. беранже та ін.

 

 

 

Історія світової культури немислима без "Слова о полку Ігоревім" — найвидатнішої пам'ятки культури Київської Русі. В історії загальнолюдської культури є твори, що відображають найкращі риси, властиві тому чи іншому народові. У них виражені найзаповітніші людські сподівання, особливості їх світосприймання і національних характерів, у них звучить жива історія. Будучи найдосконалішим виявом творчого генія певного народу, вони представляють його у вічно квітучому саду світової культури й мистецтва, стають здобутком усього людства. До таких першорядних шедеврів світового мистецтва належить і "Слово о полку Ігоревім". Понад вісім століть відділяють нас від часу виникнення цього твору, але він і досі не перестає хвилювати нас своєю поетичною красою, своїм благородним високогуманним і поетичним змістом, свіжістю і неповторністю.

Невеликою за обсягом є ця героїчна поема, але з її сторінок постає яскрава й велична картина бурхливого життя Київської Русі. Автор починає свою пісню "оть старого Владимера до ныняшняго Ігоря". І хоч "Слово..." присвячене зображенню невдалого походу Ігоря Святославича, предметом його неослабної уваги є важливі поетичні події, що відбуваються на відрізку руської історії, окресленому іменами цих двох князів.

З рядків поеми постають образи численних руських князів з їхніми доблестями і вадами, в їхніх складних стосунках між собою та іноземними сусідами, вимальовується образ Руської землі від боліт і розлогих рік півночі до далекої Тмутаракані. Пошматована міжусобицями, але єдина як держава, Русь виступає у "Слові..." не ізольованою, а в дружніх стосунках чи військових конфліктах з племенами і народами, що проживають за її межами.

Объяснение:

Я не згодна з тим, що ви говорите, проте буду до останньої краплини крові захищати ваше право висловлювати свою думку(Вольтер).

Одним із видатних літературних митців, які добре розуміли своє покликання та бачили його в служінні своєму народові, була видатна українська поетеса Леся Українка. Вона не тільки розуміла, але й діяла, ніколи не відступаючи від своїх переконань. Вона створювала свої безсмертні поезії попри відчай і розчарування, попри хворобу та інші удари долі. Її твори стали свідченням відповідального ставлення до поетичного слова, а найяскравіше переконливу роль поезії у житті суспільства Леся Українка розкрила у своїй поемі «Давня казка».

Складно бути об’єктивним в оцінці ролі суспільства в житті людини, адже кожен з нас є його частиною і дивиться на цю проблему зсередини. А для вивчення будь-чого дуже корисно крім цього подивитися на це щось з боку й неупереджено, адже митець — особа, яка займається мистецтвом, зокрема професійно. Цей термін є ширшим за поняття «художник», під нього підпадають і ті мистецькі діячі, які не займаються образотворчим мистецтвом безпосередньо.

Головним героєм поеми "Давня казка" є поет, що "мав талант до віршів не позичений, а власний". Він був звичайною людиною, але його пісня "розходилась по світу стоголосою луною". До його слова прислухається молодь, бо воно давало пораду.

Ця поезія припала мені до душі, бо незалежний поет не забуває "про страшні народні рани" і до останнього подиху служить народові.

Таким чином, поет для Лесі Українки — активна людина, яка потрібна народові та суспільству.

Объяснение:

мне сделать укр літ