Твір на тему кохання це насолода чи страждання

Найбільший підйом бурлескно-травестійного, барокового та романтичного стилю в українській літературі відзначався наприкінці XVIII – на початку XIX століття. Хоч як тоді не захоплювалися читачі «Енеїдою» І. Котляревського, однак тогочасні письменники і поети все більше прагнули піднести українську мову до світового рівня і облагородити її. Саме такі завдання як раз і ставили перед собою поети-романтики.Першим тему великого естетичного значення народної мови в українській літературі підняв Євген Гребінка, а підхопили його ідеї Г. Квітка-Основ’яненко, А. Метлинський, Г. Боровиковський та багато інших літературних митців того часу.Для стилю українських поетів-романтиків на зламі XVIII – XIX століть були характерні пестливі форми мови, мелодійність творів і піднесений виклад сюжету. Крім того, більшість авторів шукали відповіді на одвічні питання людського буття, зокрема, відповідь на питання: «Кохання – це насолода чи страждання?».Українські поети-романтики своєю творчістю, піднесенням у ній найкращих людських почуттів, кохання і вірності, сприяли популяризації народної мови і, дбаючи про її визнання, вивели на світовий рівень.

Відповідь:

Пояснення:

Підтвердіть або спростуйте думку: " Життя Т. Шевченка-подвиг", навівши відповідні аргументи​.

Я думаю, що життя Великого Кобзаря це великий подвиг, адже не кожен кріпак зможе стати великою людиною, щоб його шанували всі українці і не тільки українці, в й люди зі всього світу.

"Він був сином мужика - і став володарем у царстві духа", так сказав про Шевченка Великий Каменяр, я з цим абсолютно погоджуюсь. Тарас Шевченко взяв себе в руки і пообіцяв собі, що не осоромить свою родину. Коли помирав батько Кобзаря, то перед смертю він сказав: З Тараса вийде не аби що...", батько як у воду дивився і мабуть ігав як його син стає великою людиною. Давайте подумаємо, які люди були можно сказати рабами і стали відомими. Такі люди є, але їх не багато. Отже життя Великого Кобзаря подвиг

Персоналістичний світ роману Володимира Винниченка “Записки кирпатого Мефістофеля” представлений як ансамбль персонажів, де кожному чітко відведено відповідну роль. Рольову заданість формує композиційна вертикаль твору – образ Якова Михайлюка, відображенням світогляду якого є інші персонажі, тим самим уособлюючи ту чи іншу іпостась героя.

Таким чином, роман Володимира Винниченка “Записки кирпатого Мефістофеля” поставив крапку в обговоренні проблеми інстинктів, довівши, що батьківські почуття набагато сильніші у порівнянні з особистими.