Спробуй вирости кущик зи слова калина

Калина-дерево,ягода,калинка

Людина народжується, живе і помирає. Протягом багатьох років цей принцип не змінюється. Як би не змінювався світ, якого б прогресу людство не досягло за час свого існування, зрозуміти сенс свого земного буття люди так і не можуть. У кожного своє уявлення про нього: одні вважають, що сенс буття у багатстві, другі - у коханні, треті переконані, що життя нам дано для того, щоб просто жити, не задумуючись над його сенсом. Питання про сенс життя хвилює в глибині душі кожну людину. Видатний філософ Зигмунд Фрейд, досліджуючи світ людських почуттів, однозначно сформулював основне питання буття і дав таку ж однозначну, прямолінійну відповідь: «Чего люди требуют от жизни и чего стремятся в ней достичь? Трудно ошибиться, отвечая на этот вопрос: люди стремятся к счастью, они хотят стать и пребывать счастливыми» [17]. Найприродніше до щастя йти біологічним шляхом - він найближчий до первісних витоків людини. Тим більше, природний світ, проходячи життєвий, фізіологічний цикл, включає в себе й момент щастя. Це народження, розвиток, розквіт і продовження себе в дітях, у новому житті. Не залишили без уваги це питання і письменники. До так званих «вічних» тем зверталися художники слова в усі часи: Данте Аліг`єрі («Божественна комедія»), Шекспір у «Гамлеті», В. Набоков («Машенька»), Ф. Достоєвський («Злочин та кара»), М. Куліш («Вічний бунт»), Григорій Сковорода у своїх трактатах та ін.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що присутність теми сенсу життя, щастя людини у творах українських письменників різних епох зумовлює необхідність дослідження причин виникнення цього явища. Наявність «вічних» тем та проблем у творах українських письменників поч. ХХ ст. свідчить про те, що українська література розвивалася в тісному зв`язку з європейською. З`ясування причин появи «вічних» тем та їхньої естетичної функції у творах українських письменників ІІ пол. ХХ і поч. ХХІ ст. до об`єктивно оцінити культурний процес вище вказаних періодів, розкрити особливості естетичних позицій письменників, дослідити різні аспекти художньої майстерності митців у розкритті тем сенсу буття, людського щастя.

 является лекарственным растением, которое известно каждому. Хотя чаще всего мы знакомимся с ней не в целях лечения – на ромашках гадают влюбленные, а пышные букеты с удовольствием принимают девушки от своих возлюбленных. В это время человечество уже давно заметило благотворное влияние ромашки на организм человека. Поэтому знахари и целители использовали её , чтобы больному восстановить силы после тяжелой болезни или же успокоить человека при нервных расстройствах.

Оказалось, что лечебное влияние ромашки является следствием её удивительного состава, включающего большой комплекс химических элементов. Её состав уникален, и делает её чудотворным цветком. В идеальных пропорциях здесь сочетаются бисаболл оксид и эфирное масло, кадинен, фарнезен, кумарин, холин, полисахариды, фитостерин, а также глицерид жирных кислот. Среди биологических кислот в её составе выделяют ноиловую и изовалериановую кислоту. Этот цветок также имеет антибактериальные свойства благодаря наличию флавонидов в её составе. К ним относятся кверцитин, лютеолин и аигенин. Только за счет наличия в составе всех этих элементов ромашка обладает противомикробным и противовирусным свойством.

Важно знать, что собирать у ромашки надо соцветия (корзинки). Начинают заготавливать ромашку с мая месяца и до конца лета. Для сбора ромашки надо выбрать сухую и солнечную погоду. Собирать надо растения, у которых белые язычковые цветки расположены горизонтально, а не те, которые уже начали опускаться. В этот период растения имеет самое большое количество биологически активных веществ. Если растение собранно поздно, то при сушке корзинка распадётся и улетучится эфирное масло. В высоту цветонос не должен быть больше трёх сантиметров. Лучше всего хранить в плотно закрытой посуде не больше года.