Про квитку пролисок на украинский мови

Проліска всім знайома скромна невисока рослина, яка першим оживає після зими в наших садах і лісах. Спочатку випускає пару лінійного листя і незабаром зацвітає білими дзвіночками, що никнули. Йому не страшні ні сніг, ні зимові морози, ні весняні заморожування. І ось вже безліч білих дзвіночків прикрашають перші проталини. І це вірний знак - весна зовсім близько!
І з'являються перші ніжні квіти серед танучого снігу і виступаючої вологої землі. Це пролісок! У кожному куточку країни він свій. У Сибіру - це фіолетово-синій простріл, або сон-трава, в середній смузі пролісками звуть блакитну чубарку, білу анемону, медунку, гусячу цибулю, жовтий первоцвіт.
Але справжній пролісок білосніжний, родом із півдня Європи, там він росте в гірських лісах на вологому грунті.
Якщо побачите пролісок у лісі, не зривайте його. Він занесений в Червону книгу рідкісних рослин, що охороняються. Можна посіяти пролісок на дачних ділянках, в квітниках на кам'янистих горах. Сіють восени свіжозібраним насінням. Сіянці ростуть дружно і зацвітають на 4-5-й рік. Пересадку квіти не люблять. Європейські квітникарі вивели багато незвичайних сортів проліска білосніжного.

Вiрш  п. тичини «пам’ятi тридцяти»  уславлює подвиг студентiв та учнiв, якi прийняли бiй пiд крутами й полягли за незалежнiсть своєï батькiвщини. це — цвiт украïнськоï нацiï, щирi патрiоти, якi дiлом довели свою вiдданiсть рiдному краєвi: трагедiя довгий час замовчувалася, й тiльки вiрш поета нагадав про цей подвиг, збудив совiсть i свiдомiсть украïнцiв. «пам’ятi тридцяти» аналіз вірша жанр «пам’ятi тридцяти»  — громадянська лірика в основу твору «пам’яті тридцяти» покладено дійсні події, що відбулися 29 січня 1918 року. проти регулярної більшовицької армії виступили юні патріоти-українці. загиблих у бою під кругами юнаків поховали в києві на аскольдовій могилі. вид лірики: громадянська. жанр: вірш-реквієм. віршовий розмір —  тристопний-чотиристопний хорей із пірихієм та усіченими  стопами. римування: перехресне; римуються окремі звуки: їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх. провідний мотив. у творі «пам’яті тридцяти» п. тичина зобразив приклад самопожертви молодих патріотів заради батьківщини, утвердив ідею патріотизму й гуманізму, засудив жорстокість, терор і класову ненависть. композиція твору. вірш має кільцеву композицію. поезія «пам’яті тридцяти» складається з п’яти строф. поезія починається й  закінчується рядками: «на аскольдовій могилі поховали їх». образи твору. ліричний герой — це збірний образ тридцяти юних захисників україни, які загинули, захищаючи незалежність батьківщини. це тридцять мучеників, цвіт нації. у творі багато образів-символів: сонце, вітер, дніпро. символічним є й образ каїна, який підняв руку на патріотів рідної землі. «пам’яті тридцяти» художні засоби: епітети «славних, молодих», «український цвіт», «кривава дорога», «коханий край» окреслюють смисловий візерунок вірша; метафори: «квітне сонце, грає вітер», «рука посміла знятись», «вмерли в новім заповіті»; риторичні оклики «на аскольдовій могилі український цвіт! », «боже, покарай! » зрозуміти ідею вірша — показати подвиг патріотів україни; риторичні питання «на кого посміла знятись зрадника рука? », «на кого завзявся каїн? » оцінку ліричним героєм того, що відбулося; рефрен: «на аскольдовій могилі».

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Олеся Запорожець.
Портрет: "Вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива і чепурна. Олесею пишалася вся округа. Юувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так же багато співала біля хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилося ні одній припудреній артистці з орденами".
"Як гарно ти пахнеш люистком!"
"Вона була вже не красива і не молода, не чорнява. У неї було сиве веолосся і брудні, вимучені руки, з усіма слідами холоду,голоду, лісу, байраків, земляниї ям і нужди".
Характер: " Була Олеся тонкою, обдарованою натурою,тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились Олесі, вважаючи її за горду і неприступну..."
Ставлення до людй: "-Та діло й зовсім не в тому,хто більш чи менш винен.
-а в чому ж?
-У нещасті роду...В нашому роду. Ми жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, родити дітей,щоб не перевівсь народ. Глянь,що робиться. Множество мільйонів гине. За це ж вмирають наші, як би там не бились. Я вірю, Христе, вірю! Нізащо не буде по-німецьки"
"О матінко, які ж ми нещасливі! Яка нещаслива земля наша"