Нестайко тереодори з васюківки точні й правильні відповіді дякую ів якщо дасте відповіді розв’язання тестових завдань як називав дід ванька, коли сварився на нього? а) волоцюгою; б) авантюристом; в) пройдисвітом. дід хотів, щоб хлопці: а) йому по господарству; б) вилізли з ями; в) вирвали бур’ян за клунею. хлопці хотіли під свинарником прорити метро, як: а) у києві; б) харкові; в) львові. свиня, на думку хлопців, важила: а) п’ять пудів; б) п’ять кілограм; в) майже тонну. на характер льоха манюня була: а) спокійною; б) брехливою; в) противною. які станції метро у васюківці планувалося провести хлопцями? а) «подвір’я» і «городина»; б) «сонячна» і «кропив’яна»; в) «клуня» і «крива груша». для вчительки проїзд у метро у васюківці коштуватиме: а) три копійки; б) п’ять копійок; в) одна копійка. чому будову метро хлопці вимушені були призупинити? а) не вистачало будматеріалів; б) дід побачив і почав сваритися; в) у підземелля потрапила свиня і все зруйнувала. друга павла звали явою, як і острів: а) у тихому океані; б) індійському океані; в) азовському морі. батько у яви: а) скрипач; б) хокеїст; в) фермер. явин дід полюбляє: а) полювати; б) ; в) доглядати за худобою. на честь діда було названо: а) шлях до києва; б) польове озеро; в) метро, що хотіли прокласти хлопці. мати у яви: а) бригадир на заводі будматеріалів; б) ланкова кукурудзоводів; в) депутат облради. який фразеологізм має місце у цій частині твору? а) тільки п’ятами залопотів; б) на ловця і звір біжить; в) з голови до п’ят. характер у яви наче: а) ґрунтовий шлях; б) міцна скеля; в) сталь. ява кінофільм «тореадор» назвав: а) дуже гарним; б) закордонним; в) класним. тореадори, на думку яви, — це: а) люди, що ризикують своїм життям; б) найсміливіші герої і ловкачі; в) гумористи і циркачі. іван рень і павло завгородній мріяли, щоб про них: а) написали в газеті; б) транслювали по радіо і по телевізору; в) знав увесь світ. яке лихо вчинив бугай петька? а) загнав дачника на телеграфний стовп; б) розбив сусідську горожу; в) зіпсував комбайн миколи. через що іван і павло посварилися, а потім побилися? а) кандидатуру на бій з коровою; б) суперечку — хто сильніший; в) бажання покататися на миколиному комбайні. на килимку у павла було вишито: а) чудове квіткове поле; б) троє цуценят; в) діда мороза. до тореадорського реманенту належали: а) капелюшок і килимок; б) відро і материна хустка; в) простирадло і міцна мотузка. яку пісню наспівували хлопці, будучи у повній бойовій готовності? а) арію хозе з опери бізе «кармен»; б) гімн п. чубинського; в) «єднайтесь, брати українці…» 24.коли контрибуція бурно зреагувала на хлопчачі старання? а) кому її почали кусати мухи; б) вона захотіла пити; в) один із хлопців ударив її по губі.

1 а 2 б 3 а 4 а 5 в 6 в 7 б 8 б 9 б 10 б 11 в 12 б 13 а 14 б 15 б 16 а 17 а 18 б 19 а 24 в

Краса у житті людини... Про неї мріють, її чекають, нею захоплюються. Про красу думав і писав у своєму щоденнику знаменитий М. Реріх, людина надзвичайно високої культури, гуманіст, мислитель, художник. У самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р., коли на карту була поставлена доля людства і здавалось, що духовні цінності втратили всякий смисл, він написав:

«...Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити? І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов. А чому він стає кумиром? Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у негармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого-небудь шукає і досягає: тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій.

Чи можна зараз говорити про красу, про прекрасне? І можна, і потрібно. Через усі бурі людство пристане до цього берега. У грозі і блискавці воно навчиться шанувати прекрасне. Без краси не будуть збудовані нові фортеці і твердині».

Із словами Реріха перегукуються слова діячів української , культури. І, можливо, саме сьогодні, у наш тяжкий час, коли зовсім поруч під кулями і снарядами гинуть діти та жінки, а думки людей зайняті не вічними істинами, а пошуком шматка хліба, варто прислухатися до закликів берегти, плекати красу, культ якої є однією з найхарактерніших рис, притаманних нашій національній культурі.

«Що ж говорити про місце краси в нашій духовності, в нашій творчості, в нашім побуті? Це річ настільки очевидна, що не вимагає обговорення. Чи візьмемо наші вишивки, чи наші писанки, чи наш народний стрій, чи пісню, чи хату, чи — донедавна ще мережані ярма для волів, а ще й досі цяцьковані у гуцулів речі і приладдя — все це просякнене характеристичним панестетизмом, якого родовід не підлягає сумніву і з огляду на його многовікову закоріненість, і з огляду на його форми, і з огляду на разючі, часом, аналогії.

У якого іншого з сучасних нам народів вживається, наприклад, слово «гарний» не в значенні лише «красний» (красивий — прим, авт.), а в значенні внутрішньої якости, добрости, вартости («гарна людина», «гарний врожай», «гарна пшениця»)? І коли пригадаємо собі античногрецьке, властиво, неперекладальне, поняття «калоскагатос», що одночасно означало комплекс «красного й доброго», знову ж напотикаємо праджерело тієї властивосте… наша етика таки зовсім по старогрецькому є органічно злита з нашою естетикою. «Негарний вчинок» або «негарне поступовання» — вирази, які свідчать, що естетика і тут є ніби критерієм етики».

(Є. Маланюк. «Нариси з історії нашої культури»)

«Україна здавна славиться народним мистецтвом. Дівоче вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишитий рушник і звичайний віконний наличник — будь-яка ужиткова річ під рукою невідомого художника чи художниці ставала витвором мистецтва. І водночас творилася пісня, з'являвся народний живопис, бриніла бандура, ця українська арфа... Людина оточувала себе красою, знала в ній смак, художньо оздоблювала життя, заполонена одвічним бажанням творити».

Згодом Аля відвідала Сашка,і попередила його,щоб він доробив свої недороблені справи,але той її не послухав та попав в країну Недоладію.Минув час а Сашка щей досі не було.Аля занепокоїлася і вирішила податися у розшук.Попала вона назад в Недоладію.Зустріла вона по дорозі Недочеревика.Той підказав де її шукати свого неслухняного сусіда.через деякий час дівчинка знайшся Сашка.Вона йому казала:
-А яж тобі казала,а ти мене не послухав!!
Він спустив очі до низу.
Повернулися вони додому і Сашко завжди слухав Алю.