Напишіть буди ласка дуже переказ твору гуси-лебеді летять

Розповідь діда Дем’яна про ключі, що є у сонця, якими воно «відімкне землю». Незадоволення матері поведінкою Михайлика. Бабуся і внук у церкві. Сприйняття Михайликом картини Страшного суду під час перебування в церкві. Розмова Михайлика з дядьком Себастіяном. Розповідь про життя дядьки Миколи. Читання дядькою Миколою листа від батька, в якому сповіщалося, що він живий і здоровий, передавав низький уклін усім родичам. Михайлик з дозволу матері вирушає на прогулянку до лісу. До нього залучається і Петро. 2. Михайлик дуже любив читати. Чого він тільки не перечитав! Щоб йому ніхто не заважав, хлопець читав поночі. Саме у цей час Михайлику уявлялася нечиста сила. Одного разу він нею так захопився, що скрикнув, і тим самим побудив всіх. З цього часу мати ховала від сина каганець. Багато книг було у Юхрима Бабенка. Він погодився дати Михайлику почитати «Пригоди Тома Сойєра» за умови, що той принесе йому чотири склянки гарбузового насіння. Хлопець потайки від мами бере його. Зустрівши жебраків, Михайлик половину цього насіння віддає маленькому хлопцю. Замість «Пригод…» Михайлик отримує від Юхрима Бабенка для читання казки, бо той приніс йому тільки дві склянки насіння. Дід зробив для онука вітряк. Мати висловлює подяку сину від жінки-жебрачки за насіння, увагу і доброту. 3. Початок літа. Михайлик вирушає до Якимівської загорожі нарвати черешень (це йому порадила Мар’яна) і попасти Обмінну. (Дід Дем’ян розповів, як він з дядьком Трохимом замість коня купив коняку, через що розсмішив усю родину.) Зустріч Михайлика з Любою, яка відкрила для хлопця таємниці природної краси. Родина була задоволена тим, що Михайлик приніс черешень. Михайлик вирушає з дідом на рибалку.

4. Михайлику дуже хотілося віднайти книгу для читання. Він звертається до Мар’яни, щоб та до йому в цьому. Дівчина приводить хлопця до попа, який дає для читання книгу «Космографія». Михайлик намагається осмислити її, але йому це складно, оскільки книга має багато незрозумілих термінів, понять. Поп навмисно дав хлопцю таку книгу. Ніхто на селі Михайлику не міг розтлумачити її зміст. Тільки дядько Себастіян сказав: «…це книга про небо» — і порадив повернути цю книгу попу. 5. Рано-вранці дід розбудив Михайлика, щоб внук йшов випасати Обмінну до лісу. В лісі хлопчик назбирав багато грибів, переважно красноголовців. Юхрим Бабенко хотів у Михайлика виміняти гриби на «Пригоди Тома Сойєра», але хлопець не погодився. Після обіду юний читач іде до попа, який дав хлопцю іншої книги — «Тарас Бульба». Ця книга дуже вразила Михайлика. Ввечері хлопець пішов до комнезаму. Дядько Себастьян подякував Михайлику за гриби, подарував йому цукерок. Між ними відбулася розмова про можливе щасливе майбутнє життя. Михайлик, будучи вже дорослим, завжди з великою вдячністю згадував дядька Себастіяна. 6. Михайлик щовечора полюбляв відвідувати дядька Себастіяна. Одного разу до комнезама заявився Порфирій, який був у банді. Він висловив бажання повернутися додому і розпочати нове та чесне життя. Дядько Себастіян довіряє Порфирію, але це не подобається Юхриму Бабенку. Юхрим починає писати проти неправомірних дій комбіда скарги до газети, у повіт, губернію і столицю. До села приїздить комісія, яка здійснює перевірку щодо скарг, але злочину в цьому не виявляє. Юхрим Бабенко звертається до дядька Себастіяна, щоб той написав на нього характеристику, бо «писарчук» виявив бажання присвятити себе політичній діяльності. Дядько Себастіян пише реальну характеристику на Юхрима, від якої останній дуже незадоволений і обурений. 7. Дідусь з Михайликом зоряної ночі поверталися додому з Майданів. Внук милувався зоряним небом і мріяв про те, як піде до школи (дідусь пообіцяв його повести до неї). Під час подорожі героїв зустріли червоноармійці. Один з червоноармійців наголосив на необхідності вчитися Михайлику. Повернувшись додому, подорожуючі вирішили не будити родину і заночувати у клуні на сіні. Дідусь ночував на вулиці, прилігши на лаві біля бабусиного вікна. В результаті — захворів і помер. Незабаром бабуся, страждаючи за дідусем, теж померла. 8. Михайлик дуже переживає через смерть старих. Люба і матір заспокоювали його. Повернення Панаса Дем’яновича додому, син не зразу пізнає батька. Тато веде сина до школи. Після невеликого екзамену вчитель Настя Василівна записала Михайлика до другого класу школи. Оскільки у хлопця не було чобіт, батько носив на руках сина до школи. Незабаром Панас Дем’янович купує сину бублика з маком та чоботи. 9. На селі з’явилося оголошення про проведення театральної вистави у приміщенні школи. Глядачам дозволялось отримати квиток за плату натуральними продуктами, якщо у них немає грошей. Після невдалої спроби Михайлика «зайцем» потрапити до театру, йому допомагає дядько Себастіян. Відвідавши спектакль, Михайлик вирішує сам написати п’єсу. Під час роботи над твором виникали труднощі щодо слів дівчини про любов. Мар’яна прощається з родиною Стельмахів, бо від’їжджає з любим козаком. Михайлик з Любою, взявшись за руки, йдуть до школи, а над ними летять гуси-лебеді.

Размышления известного хирурга, члена-корреспондента АМН СССР о высоком

предназначении врача, о качествах, необходимых человеку, избирающему медицину делом

своей жизни.

Эта книга обращена в первую очередь к молодежи, стоящей перед выбором профессии, на

пороге ответственных самостоятельных решений.

«Сила врача — в его сердце, в любви к человеку. Я глубоко убежден, что решающим и

определяющим качеством врачебной работы является культура собственной личности».

академик Е.А. Вагнер

«В наши дни, когда проявляется кризис доверия к медицине, особенно нужной и современной

окажется книга профессора Е.А. Вагнера о враче, какой он есть и каким ему следует быть.

Мы не вправе забывать о том, что никакая техническая вооруженность сегодняшней

медицины не заменит чуткого сердца врача, его доброй души».

Объяснение:

Остап Мандрика — герой оповідання М. Коцюбинського «Дорогою ціною» — виховувався на героїчних традиціях предків. Змалку він заслуховувався розповідями столітнього діда, який «ходив у Січ, а потім різав панів в Умані» (під час Коліївщини). Ці чарівні слова розпалювали кров у хлопця, будили і його уяві картини вільного життя.

«Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».

Вирісши, Остап побачив, що пани перетворили народ на худобу, побудували свій добробут на злиднях і горі кріпаків. Сміливий і волелюбний юнак закликає селян «висунути шию з панського ярма». За це пан називав його бунтарем, гайдамакою, похвалявся з живого шкуру здерти, віддати в рекрути.

Він не раз закликав до боротьби з панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права: «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив   віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…» Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/harakteristika-ostapa-dorogoyu-tsinoyu