Лист до героя твору русалонька 7 в 29 ів це мені на завтра тому будьласка іть

У ЧЕРВНІ коли починалася русальна неділя в природі з'являлися якісь дивні істоти.Місячної ночі вони виходили з річок та озер граційні, стрункі і починали розважатись хто гойдався на рясному вітті,хтось катався на хвилях,а хто росчісував довгі коси.В народі вірять якщо зустрінеш русалку,то живим не залмшишся,бо вона ту людину залоскоче.Русалки- це бурна уява слов'ян.Та щоб з'ясувати звідки з'явилося сьлово "русалка" треба зазирнути зовсім в іншій куток історії.Колись давно в Римі було свято троянд,це свято поширилося в римській провінції.Пізніше давня Русь почала називати це свято "Русалії".Але нашим предкам не сподобався цей звичай і вони назвали їх Русалками.Слово "русалка" взяло свій початок у серкдньоморських краях і переінакшилось аж до Київської Русї P.s.Чуть не здох пока писал

«Так я сібє видумал новую комерцію: хороший будєт гендель, ежели удастся…» (Невідомий) «Все він зна — тільки нічого не робе». (Роман — про Бонавентуру) «Жид — то діло, а Копач — морока». (Калитка) «Лупи та дай». (Калитка)
 «Страшно тілько без грошей, а з грішми… і чорт не брат». (Савка)
 
«Товар нравиться — візьміть, не нравиться — не беріть. Ми не нуждаємся в покупателях…» (Невідомий)

«Півобіда сам злопає і на перешкоді ділові стане…» (Калитка про Бонавентуру)

«Хазяйственний мужик — велике діло». (Бонавентура — Калітці)
 
«Вчений поки бога змалює, то чорта з’їсть». (Калитка)

«Гроші — гроші всьому голова». (Калитка) «Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість». (Калитка)

«Вік живи, вік учись». (Бонавентура)

«Параска — Калитці: «Бий, бодай тобі руки посохли! І замолоду з синяків не виходила; бий і на старість! У! Харциз — коняку жаліє, а жінку бить збирається»;

«Роман про Мотрю: «Оце дівка! І я ж, здається, не з послідніх, а мало не впав. Оце робітниця, оце жінка — сама за косарем зв’яже!»;

«Параска про Мотрю: «…я до неї привикла, вона до мене, дівка красива, здорова, зна всі порядки, коло птиці, коло свиней, коло корів — одне слово, хазяйка біля всього; в хаті, як в кімнаті, я вже нездужаю, а проти неї, скільки їх у нас не було ніхто хліба не спече, ніхто борщу не наваре, хоч і без олії іноді, а всі їдять не нахваляться»;

«Герасим про Параску: «У мене в шапці більше розуму, ніж у тебе в голові».

Ось і продзвенів останній дзвінок. Настали довгоочікувані канікули. На канікулах всі кудись їдуть відпочивати. І я також поїхав у село до дідуся з бабусею.Одного чудового ранку дідусь взяв мене косити траву біля лісу. З собою ми взяли глечик молока і скибку хліба. Ще було дуже рано і на траві виблискували краплинки роси. Дідусь косив траву, а я гав як вона рівними рядочками лягає на землю. Раптом дідусь зупинився і покликав мене до себе. Він поклав косу, 
розгорнув руками траву перед собою і я побачив маленьких зайченят.Їх було шестеро. Та раптом вони почали розбігатися в різні боки. Я зловив одного зайченятка, потім другого і запитав в дідуся: «Можна я візьму їх додому?». Але дідусь сказав мені , що їхній дім – це ліс. Вони не зможуть жити в неволі. А ще він мені повідомив, що від них може відмовитися мати, тому що я взяв їх у руки. Я ніжно поклав зайченят на місце. Дідусь оминув заячу домівку і продовжував косити траву. Я здалеку гав за маленькими зайченятами і чекав, що з’явиться їхня мати. Але вона так і не з’явилася. Коли ми повернулися додому, я продовжував думати про зайченят.Наступного ранку дідусь знову пішов косити і коли він повернувся, то повідомив мені радісну звістку. Мати зайченяток була коло них і годувала своїх діточок. Я був дуже задоволений, що все так чудово закінчилося.