Характеристика вадима кулакывського на українськом . 15 ів

Зверхньо ставиться до родини без поваги та любові \добував гроші нечесним шляхом \має шкідливу звичку - паління\ має привабливий вигляд подобається дівчатам  слідкує за модою\зверхньо ставиться до рідних і однолітків \

Відповідь:

Судаки жили дружно.  Дід Андрій навчав Павлуся козацької справи. А Павлусь і Гануся взагалі стояли один за одним горою. Коли Павлусь робив  якусь шкоду і ховався від покарання , то саме Гануся просила батька не карати брата. Цитата "Тоді він утікав або до діда в пасіку, або в тернину, звідки не вийшов би ні за що в світі, хоч не раз бував дуже голодний.  Тоді вже Ганна просила за нього, так уже просила, так плакала, поки не випросила вибачення".  В свою чергу, Павлусь потай від діда навчав Ганусю всього того, що розказував йому дід.  

Пояснення:

цитата " З цього завелась між дітьми така любов, що одне без одного жити не могло і, здасться, не було нічого тако-го, чого б не зробив Павлусь для Ганнусі..."

Відповідь:

Вірш «Любіть Україну!» Володимир Сосюра написав у травні 1944 року.  У цьому вірші висловлена  велика любов поета до рідного краю. Але в  1951 році в газеті «Правда» вийшла стаття «Против идеологических извращений в литературе», яка за цей вірш обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі». Радянську цензуру вірші не пройшли через такі слова про Україну: «Без неї — ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами». Ці рядки у так званій "інтернаціональній версії" замінили на "Між братніх народів, мов садом рясним,  сіяє вона над віками…"  І досі, зазвичай,  вірш друкується не за першою публікацією 1944 р., а в редакції, до якої В.Сосюру змусила  "причесана" радянська цензура. Наприклад, різні варіанти п'ятої строфи — в редації радянських часів її текст звучав так: Україна „…у квітці, в пташині, в електровогнях…“, коли в редакції 1944 року : „…у квітці, й пташині, в кривеньких тинах…“. Здається , змінено лише кілька слів, але цією зміною спотворено думку поета, його справжні почуття до України. Електровогні (тобто електрифікація)— символ радянської влади та її здобутків, кривенькі тини — символ споконвічного селянського хліборобського краю, не завжди щасливого, але свого, рідного, єдиного.

Пояснення: