Твip роздум на тему: "суть людського життя"

.У кожної людини сенс життя різний, але він змінюється з віком та життєвими обставинами. Я думаю, що вибір сенсу життя залежить і від умов життя, і від виховання, і від генетичної спадковості, та найбільше – від власної волі людини.У деяких сенс людського життя полягає у тому, щоб створити щасливу сім’ю. Як влучно зазначив В. Сухомлинський, сім’я – це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро.  Інші, всі свої сили спрямовують на досягнення добробуту або на сходження кар’єрними сходинками. Отже, кожна людина обирає собі мету і йде до неї різними шляхами. Істина полягає в тому, що сенс життя існує, але для кожного цей сенс свій. Кожен обирає для себе свій шлях сам.Час від часу, особливо в хвилини занепадницького настрою, на думку спадає одне питання, для чого ми живемо? Або в чому сенс нашого життя…? На це питання ніхто не дасть  точної, однозначної відповіді.  Мене колись теж осінило таке питання. Довго думаючи над ним, зважуючи всі  «За» і «Проти» мені все таки вдалось відповісти собі на поставлене запитання.  На мою думку, є дві відповіді. Перша відповідь така: Сенс людського життя полягає у тому, щоб зрозуміти у чому він полягає. На перший погляд це твердження видається нісенітницею, але якщо гарненько подумати, то це так і є. Адже, коли зміст життя хоч трішечки, але зрозумілий особистості, то далі жити набагато легше, адже ти знатимеш до чого прагнути. Тобто, кожен з нас, повинен сам для себе визначити, що є головне в житті. Для когось це може бути улюблена справа, для когось навчання, для когось інша людина.По – друге, цінність життя для мене в тому, щоб робити людям добро і не чинити зла, бо якщо в світі не буде добра, людяності та милосердя, то люди своєю поведінкою будуть схожими на тварин і суспільство деградує.Також сенсом людського життя є друзі, рідні, однодумці, кохана людина. Коли поруч всі ці люди, то будь-які справи йдуть на лад. А коли людина закохана, то взагалі хочеться обняти весь світ, окриленим піднесеним. Не дарма кажуть, що закохана людина готова гори звернути, заради кохання. Але не будемо відходити від нашої головної теми.Тобто, сенс життя – сама людина, і все що її оточує.На мою думку, людина повинна прожити своє життя так, щоб забезпечити собі гідне місце в іншому житті. Звичайно, можна прожити життя тільки для себе і ні для кого іншого, але потім,  коли ти будеш між небом і землею, після тебе не залишиться нічого…тебе ніхто не буде пам’ятати. Тому, варто задуматись над цим якнайшвидше. Задуматись, кому ти вчинив зло, кого образив. Що ти зробив для того, щоб тебе пам’ятали, шанували? Адже, про людину судять, по його справах. Життя дається всього один раз і не варто витрачати дорогоцінний час на дрібниці. Людина народжена для щастя.Життя складне, суворе. «Життя прожити – не поле перейти».  Але ніщо в цьому світі не стоїть на одному місці, все рухається змінюється. Тому, варто пам’ятати, що завтра, післязавтра, будь-коли,  все обов’язково налагодиться, зміниться на краще. Тільки треба кожному йти до цього, намагатись змінити цей світ на краще і тоді, завдяки спільним зусиллям, все вийде. Тож варто жити і вірити. Словом, життя триває, не марнуй його!

Гуси - Лебеді у творі Стельмаха - це образ ніжної турботи, пов'язаної з дитячими мріями, образи радості, тепла і вірності. Це образ прихода весни, коли все розквітає, залишаючись у пам'яті на все життя. На мій погляд - це образ дитинства, де співають лебедині крила та оживають голубі хмари

Объяснение:

Символ — знак, сутність у творі, яка позначає іншу сутність. Знаком можуть виступати об'єкт, зображення, написане, слово, що заміняє собою деяке інше поняття, використовуючи для цього асоціацію, подібність або домовленість. Символи вказують на ідеї, поняття або інші абстракції.

Дед был первым его воспитателем. Рассказывая ему сказки, он раскрывает перед внуком замечательный живой мир природы, дыхание земли, красоту неба. Все живое в этих рассказах - и небо, и солнце, и цветы, и деревья. Внук верит каждому деда слову. Мать прививает сыну святое отношение к земле, к деревьям, к севу, вспашки, семян. Она на своем примере учит Миши относиться с доверием к земле, доверять ей свои радости и боли, просить ее, чтобы она «родила для всякого». Дед Демьян учит признавать власть природы и чувствовать ее красоту, он говорит, что: «лебеди приносят на крыльях весну и жизнь, а солнце скоро откроет своими золотыми ключами землю».

В жизни крестьянина на переднем плане ежедневный труд на земле. И прежде всего, родная природа и земля образуют его мировоззрение, его отношение к людям, к окружающей среде. Повесть «Гуси-лебеди» рассказывает о жизни обычных земледельцев, которые живут в подольском селе. Мишина иметь очень хорошо понимала землю и относилась к ней, как к живому существу, она верила, что земля может быть хорошей и сердиться, что она понимает, что думает или говорит человек. И поэтому в одиночестве она разговаривала с ней, доверяла свои боли и радости, просила, чтобы она родила ... Очень искренне любила землю

эта женщина, она, как никто понимала природу: любовалась весенними лестнице, замечала, когда плакал от радости дерево, а к семенам относилась как к святыне.

Всю свою любовь к природе мать передала Мише. Возможно и другие крестьяне также, как и дед Демьян, передали своим детям и внукам уважение к родной земле, разные обычаи и приметы, связанные с ней.

Такое отношение крестьян к природе очень мне нравится. Такое трогательное отношение к ней, как к живому существу, их любовь, их уважение к ней. Невозможно, чтобы такое поклонение перед матерью-землей осталось неуслышанным ней.