Олекса стороженко скарб.треба написати казку про павлуся у 21 !

заснув раз павлусь біля своєї груші. сняться йому гарні сни,солодкі. але сон його перебив грюкіт новколо,та легкий удар по голові. проснувся здивований.

            ой! !   наймичко? ей его? -зпросоння він.

а перехожі дивляться, дивуються чогоб це людина в шараварах під дубом спала? озвався парубок:

                  ей дєда! пить менше треба,а то так і в білизні зостаться можна!

               

підходе мент  деда пройдьом со мной!

                --пане шо коється,

Опис максима гримача.було у максима 2 дочки: катря і тетяна.батько прохаву катерину вийти заміж, але вона не погоджуваласьі чекала семена.семен пообіцяв, що нра весну повернеться до катерини вільним і відплив з козаками.прийшла весна, катерина ш"є рушники, чекає семена.приїхав козак і розповів максиму гримачу, що козаки потонули, коли була сильна буря.катерина дуже сумує за семеном, плете вінок.від горя катря втопилася.тетяна вийшла заміж за молодого, красивого сотника, а максим гримач сумує за своєю старшою донькою.

Ми завжди намагаємося бути схожими на великих, відомих людей. але, мріючи, на жаль, ніколи не задумуємося, над тим, чого коштувала здобута слава. нам відкривається лише мізерна часточка людської душі, ховаючись те, що не належить знати простим людям. однією із таких людей була велична жінка, дружина турецького султана сулеймана іі і дочка священника з галицького міста рогатина - роксолана. справжнє ім’я цієї видатної жінки - настя лісовська. з самої юності дівчина мусила боротися з життєвими труднощами, які їй вготувала доля. її, веселу і щасливу дівчину, посеред весілля взяли у турецький полон. потім завезли до ворожої країни та почали навчати тутешньому життєвому устрою. багато невольниць здалися, зломалися духом, тоді, коли настуня продовжувала боротьбу. ззовні вона завжди поводила себе спокійно і врівноважено, за це її прозвали хуррем, що означає безжурна, весла, радісна. та чи так це було насправді? чи легко було настуні серед чужих, черствих людей стамбулу? ні! це була маска, маска одягнена заради порятунку. але у душі ховався біль: біль за коханим, за народ, за свою самотність. і навіть після відчуття сильної любові до султана: "а що вже полюбила молодого сулеймана і хотіла стати його жінкою, то відчула, як колеться душа, і як великий біль входить у серце" - той біль не вщух. на зміну йому прийшло картання за зречення власної віри і за брудні помисли. вона розуміла, що її душу охоплює давнє, як і самий світ зло, але вже нічого не могла вдіяти. воно накрило її злістю і ревністю, ненавистю і відчаєм, охопило розум, підчиняючи її собі. вона боролася, не раз згадуючи доленосні слова циганки: "у перлах ходити горючий камінь в волоссі твоє червона крівця на рученьках твоїх". вже давно зрозуміла, що це значить, зі страхом чекала божого суду. а на обличчі її грала посмішка, яка прикривала глибокі душевні рани. посмішка попри душевний біль означає одне - роксолана дуже сильна духом людина, яка, на жаль, пішла неправильним шляхом. безумовно, це велична жінка, яка підняла український народ з руїни, дала йому надію і віру. але водночас і страшна, на руках якої знаходиться кров не однієї людини. хай там що, але образ роксолани назавжди залишиться у моєму серці. (так само, як і образи усіх людей, яких можна назвати великими.) вроде бы без ошибок, лично мне за сочинение поставили 11. удачи!