Чому вчить нас твір таємне товариство боягузів?

Твір таємне товариство боягузів вчить нас бути сміливими,завжди пам'ятати ,що ти усе зможеш ,страх це хвороба,ніколи не підаватися знущанням ,бути вигадливим та

Головний герой твору Івана Багряного "Тигролоролови" є Григорій Многогрішний - сильний тип української людини. Та чи замислювалися ми у чому це проявляється? На мою думку це виражається у тих уривках твору, коли Григорій тікає зпоїзда, рятує Наталку від дикого звіра ризикуючивласним життям. Також ми гаємо йго велику силу духу коли він чесно зізнається Наталці у тому, що він вбив людину, бо ж він її кохає і неможе їй брехати. 
     Кожен з нас є українцем, та нажаль не всі можуть похизуватися такою силою характеру як у Григорія Многогрішного.Я вважаю, що кожен повинен брати приклад з цього персонажа, бо ж саме він є ідеалом сильного типу української людини. 
На мою думку цей образ є особливо актуальним на сьгоднішній день, зважаючи на ту ситуацію, що склалася в Україні. Сьгодні кожному громадянинові доводиться бути таким як Григорій Многогрішний. Також цей герой на сьогодні уособлюється у кожному українському солдаді, захиникові своєї вітчизни. 
        Я вважаю, що кожен повинен рівнятися на Григорія Многогрішного, бо ж саме він є тим символом безстрашного українця, потомка славетних козаків.
         Можливо, читаючи ці рядки хтось задумається чи є вньому щось схоже з Многогрішним, та сподіваюся, що таких людей як Григорій в Україні є багато

1931 рік Народився в селі Шилівка, Полтавська область в селянській родині

1937 рік Заарештували батька Григора (заслали на Сибір), мати виходить заміж за іншого.

1937 рік Малого Григора взяв до себе дядько Филимон Васильович Тютюнник. Він та його дружина були вчителями.

1938 рік Дядя і тітка віддають Григора до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів. Але згодом клас розформували і його перевели в російський клас.

1946 рік Після закінчення 5 класу пішов в Зіньківське ремісниче училище № 7, де одержав спеціальність слюсаря. Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся до тітки в Шилівку. Не відпрацювавши належних трьох років, за що відсидів 4 місяці в колонії.

1950-1951              роки Знову живе у дяді і тітки, працюючи тепер уже в гаражі при шахтобуді Краснолуцької автотранспортної контори.

1951 рік Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом у Владивостоці. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо.

1957 році Навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою. Григору приходить  папірець, який сповіщав, що його батько ні в чому не винен і реабілітований посмертно.

1961 році Григор пише перші новелли «В сумерки» (російською мовою і за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский» ) і «Крестьянка»

1962 рік Після закінчення Харківського університету Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі.

1963 рік Переїзджає до Києва, редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання:

1966 рік Публікація першої книжки «Завязь», що принесла йому популярність

1968 рік Отримав премію за оповідання «Деревій»

1970-і роки Багато пише. Виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Отчие пороги».

1980 Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки. В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного».

 6 березня 1980 Григір Тютюнник покінчив життя самогубством (через чиновницький диктат в літературі). Поховано письменника на Байковому кладовищі в Києві