12 запитань до твору неймовірні пригоди івана сили

     Запитання до твору "Неймовірні пригоди Івана Сили" пропоную скласти такі:
1. Хто є автором твору "Неймовірні пригоди Івана Сили"? (О. Гаврош)
2. Який твір за жанром "Неймовірні пригоди Івана Сили"? (Повість)
3. Де починає працювати Іван у столиці? (На вокзалі)
4. Чого Івана відправили батьки з хати? (Було в родині багато дітей, а Іван їв за багатьох)
5. Як звали чоловіка, за якого заступився Іван на вокзалі? (Міха Голий)
6.  Ким працював Іван? (Вантажником)
7. Чия це думка: "Від роботи коні дохнуть"? (Міхи Голого)
8. Як звали першого тренера Івана? (Доктор Брякус)
9. Чи полишив Іван працю на вокзалі після початку тренувань? (Ні, він ще довго працював вантажником)
10. Що сталось з доктором Брякусом? (загинув в автокатастрофі)
11. Хто слідкував за Іваном та Брякусом? (агент Фікса) 
12. Де піся смерті тренера почав виступати Іван? (У цирку)

Малий Тарас чумакує.

"Літо 1824 року було дуже гарне. Небо голубе та ясне від палкого сонячного проміння, що так і ллється потоками на зелені садки Кирилівки, на білі хатини з чорними стріхами й димарями, на пишні квітники перед хатами та на блискучі церковні бані.

Тільки в хаті Шевченків невесело. Недобра мачуха побиває дітей-пасинків і проклинає їх, а вже найбільше малого Тараса.

Бачить це батько, бачить старенький дідусь, і жаль їм хлопчини.

— Невинно терпить,— каже батько.

Задумався старий дідусь, а по хвилині каже:

— А знаєш що, Грицю! Ось ти вибираєшся чумакувати, візьми й Тараса з собою...

Тарас почув таку милу новину, і мовби його на сто коней посадили. Поїде, світа побачить, степи, козацькі могили. І пригадує собі, як то він уже «їхав з чумаками», тому чи не чотири роки вже буде, тоді, як він ішов до «залізних стовпів».

На другий день раненько батько з Тарасом поснідали, сіли на віз, перехрестилися і... воли рушили. Минають поля, гаї, села, а ось уже й місто біліє перед ними.

— Що це за місто? — питається в батька Тарас.

— Гуляйполе,— відповідає батько.

І знов села, поля, хутори. При дорозі буйна трава. Батько спиняє воли, випрягає, пускає їх на пашу.

— Обідатимемо, сину,— каже. Сідають на возі, обідають.

— То вже степ, тату?

— Ні, Тарасе, це ще не степ, але ось як виїдемо в Херсонщину, то вже почнеться справжній степ, широкий, буйний. Тільки то вже не те, що було колись, тепер уже багато степу зорали, замість тирси пшениця шумить.

Тарас не дивиться на міста, його очі біжать дальше — за річку Тикич, у степ безмежний.

— А це вже справжній степ? — допитується знову Тарас.

— Так, це вже степ,— відповідає батько.

Віз котиться широким шляхом, а обабіч шляху шумлять високі трави, що вже почали жовкнути від палючого сонця. Тарас бігає зором по степу якось розмріяно. А по хвилині питається:

— Тату, то тут жили запорожці?

— Так, кажуть старі люди, що тут була запорозька вольниця,— відповів батько.

А Тарас уже не допитується, задумався. Його уява малює йому буйних, чубатих запорожців, як вони ганяються степом, здоганяють татар, що везуть ясир з України, заводять бій з татарами, бранців визволяють. А потім копають могилу товариству, що впало в бою, і сиплять високу-високу. Все так, як дідусь оповідав, а дідусь знає, бо пам'ятає і запорожців, і гайдамаків".

   Скласти листа Лисові Микиті з порадами можна так: 
   Лисе Микито!
   Пише тобі учень 5 класу Іванов Артем. Я хотів би порадити тобі, як стати кращим, адже ти цього потребуєш. По-перше, варто поважати інших людей, тоді вони поважатимуть і тебе. По-друге, не варто хитрувати, адже ти не хитріший за інших. Обман - не найкращий шлях до успіху. По-третє, будь щирішим та добрішим і люди потягнуться до тебе. Якщо ти прислухаєшся до моїх порад, то твоє життя наповниться новим сенсом і ти досягнеш прихильності людей, проте шляхом правди.
   З повагою Артем.