Проблема «нерівня душ – це гірше, ніж майна» пов’язує обидва твори рядка а«лісова пісня», «момент» б«лісова пісня», «максим гримач» в«маруся чурай», «кайдашева сім’я» г«маруся чурай», «лісова пісня» д«маруся чурай», «тигролови»

Маруся Чурай та Лісова пісня

Епітепи у вірші Малишка “Вчителька”:

Зоре світова — учитель, найвища посада на землі. Як зоря, він несе світло знань, добра і миру; слово «світова» асоціюється водночас зі світлом і світом;

постаті несхилій — цей епітет підкреслює незламність, силу характеру вчительки, яка знайшла в собі мужність після пережитого горя знову прийти до дітей, вчити їх добра, наставляти на розум;

чорна злива — епітет «чорний» у складі метафоричного вислову (слова, вжиті у переносному значенні) нагадує про жах війни;

партизанська ніч — згадка про мужніх захисників вітчизни, які ціною неймовірних зусиль, а то й самого життя наближали в тилу у ворога перемогу над фашистськими загарбниками; може, й героїня вірша, наражаючись на смертельну небезпеку, допомагала партизанам;

непожата нива — асоціюється з горем, лихом, що спіткало господарів цього поля і завадило зібрати найцінніше — хліб;

в молодій весні,

в колосистім полі — ці епітети створюють образ юності, адже школу закінчують звичайно навесні; колосисте поле символізує щедрість і повноту життя, його розквіт.

Епітети, до яких вдається поет, служать для створення містких, яскравих і разом із тим зворушливих, задушевних поетичних образів — щирої й мужньої вчительки-наставниці, юних випускників — надії та майбутнього країни, образи рідного краю; нагадують епітети й про тяжке воєнне лихоліття.

метафора: сонечко встає, і роботи час проганяє втому, двох синів узяли фронти, впала чорна злива, щебече юнь

Порівняння – посивіла ти, як в тяжкий мороз непожата нива;

Риторичний оклик – Раднице моя на Вкраїні милій!

Звертання – Вчителько моя, море світова

Риторичне запитання – “Де тебе питать, Де тебе зустріти?”

зменшено-пестливі слова – зошитки, сонечко;

повтори – і  дзвенить дзвінок, летять-летять;

слова в переносному значенні – і роботи час проганяє втому; узяли фронти, впала чорна злива.

Тарас Шевченко — це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Творчість Шевченка — це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.

9 березня у місті Олешки відбувся мітинг, присвячений 203- роковинам Т.Г. Шевченка, на якому були присутні керівники району та міста, держслужбовці, а також всі небайдужі мешканці Олешок. З кожним роком творчість Великого Кобзаря здобуває все більшого світового визнання. Яскравим підтвердженням цьому є безліч акцій щодо вшанування його творчості.