1) коли була написана і кому присвячена повість марка вовчка "інститутка". 2) який соціальний конфлікт покладено в основну повість "інститутка"? 3) як умові та вчинках назара розкривається зростання самосвідомості трудового народу. 4) моє ставлення до устини з повісті марка вовчка "інститутка". дати детальну відповідь

1) Коли була написана і кому присвячена повість Марка Вовчка "Інститутка".

Повість була написана у 1558-1859 рр. і  присвячена Тарасові Шевченку.

2) Який соціальний конфлікт покладено в основну повість "Інститутка"?

У творі ми бачимо конфлікт поневолених і поневолювачів, тобто кріпаків та паничів. Читач помічає, яким волелюбним був наш народ, проте його дуже гнітили кріпацтво та солдатчина. Проте кріпаки активно протестують проти несправедливості та неволі, адже мають жагу отримати свободу.

3) Як у мові та вчинках Назара розкривається зростання самосвідомості трудового народу.

Спочатку Назар жартівливий та веселий. Його легко розсмішити, але згодом його настрої змінюються. Коли його віддають у солдатчину, то він каже: "Гірше не буде! От чи буде краще, - не знаю". Згодом Назар промовляє: "Із дранки та вберешся в переперанку". Він залишається гарним побратимом, щирою людиною, його вдача загалом абсолютно не змінюється. Коли він дає Прокопу гроші, а той журиться через борг, то каже: "Гай-га! Аби живі були". Назар остаточно не зламний, і саме у цьому образі втілено справжнє прагнення волі.

4) Моє ставлення до Устини з повісті Марка Вовчка "Інститутка".

Я ставлюсь до Устини дуже добре. Я співчуваю героїні та її долі. Проте я інколи не розумію її пасивності. Вона гарна дружина, мудра жінка, вірна подруга, на яку можна покластися. Ця дівчина втілює найкращі риси, які може мати українська жінка. Я захоплююсь Устино, її терпимістю, щирістю та добротою.

Вірш А. Малишка, навряд чи залишить когось байдужим.У поезії матір дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги . В нім автор описує материнську любов , любов до України. З давніх давен Українським оберегом був рушник. Автор описує візерунки рушника, як свою життєву дорогу , але головне - і твоя незрадлива, материнська, ласкава усмішка. Саме мама завжди прощає, жаліє ,і допомагає вибрати правильне рішення, це дуже яскраво описує Малишко в вірші. Поезія змушує подумати про батьків, майбутнє, і час, коли ми будемо йти від материнського дому. Слова пронизують наскрізь , адже вічний образ вірша в наших серцях - образ матері.

Карпо Летючий пішов разом з запорожцями до цекви молитися за Україну. А потім він почав розпитувати у них про історію і минуле України. Йому дуже припала до душі гостинність запорожців і їх побут, який так відрізнявся від того, що був у нього вдома. Дні спливали один за одним. І Карпо почав сумувати. Отаман побачив це і вирішив до Карпу повернутися. Найсильніші запорожці вирішили проводити його.  Але це було нелегко. Вони довго блукали перш ніж знайшли правильну дорогу. Карпо віддячив їм добрими словами і смачними гостинцями. Він пообіцяв розповісти всім про зачаровану Січ, про пропишні сади, луки, прекрасні квіти, від яких не можна було відвести очей, про доброго  гетьмана і сильних запорожців. Щоб вони вічно жили у пам"яті свого народу.