Ще я вынесла с цего твору шпага славка беркута

Проминуло багато часу з тієї пригоди. у нас почався урок української літератури. і того ранку до нас у клас, який знаходиться на другому поверсі, забігла незнайомка. вона була неймовірно схожа на дівчинку з малюнка у книжці. тому здалася нам знайомою. вона тихенько підійшла до дошки й подивилась мені у вічі. потім відвела погляд на когось іншого. за мить вона промовила: – любі друзі, сьогодні я тут, щоб попередити вас. думаю, ніхто не хоче попасти у невідому країну, де все не так. її звати … тут хтось перебив алю: – про що ти говориш? аля спочатку оглянулась, а потім додала: – напевно, хтось не прочитав казки. але цим ми шкодимо самі собі. кожну незавершену справу бачить недочеревик і записує її. тож, щоб не попасти у халепу, завершуйте розпочаті справи. не дочитали книжку- дочитайте, не домалювали картину – домалюйте. раптом у кутку аля побачила якусь річ та промовила: – он як! там стінгазета скраю лежить. розгорнула її і сказала: – так не годиться. вона не є завершена. недочеревик її уже побачив. нумо, коли продзвенить дзвоник, на перерві завершіть те, що розпочали. всі уважно слухали дівчинку і зрозуміли помилку. а аля стрімко побігла далі попереджати інших школярів. я також зрозуміла цей урок. надалі не буду залишати незавершені справи. і цей урок української літератури я теж не забуду.

Проблематика твору «гуси-лебеді летять» м. стельмаха

повість «гуси-лебеді летять» - автобіографічна. у неї автор вклав спогади про власне дитинство, проведене у невеличкому селі на вінниччині. твір зображає життя простих українських селян у першій половині двадцятого сторіччя.

головним героєм та оповідачем у творі виступає дев’ятирічний хлопчик михайлик. він розповідає про свої пригоди, радості та негаразди, знайо¬мить нас зі своєю родиною та друзями. але його життя не здається сірим та буденним. казкові деталі переплітаються з життєвими реаліями в єдину розповідь.

основною проблемою твору є людяність. вона відчувається у думках та вчинках і михайлика, і всіх інших позитивних героїв повісті. людяне ставлення до інших – це невід’ємна риса їхніх характерів, практично потреба душі. михайлик віддає голодному хлопчику та його матері частину насіння, яке він вкрав (що для нього дуже болісно) в матері заради того, щоб виміняти на можливість почитати нову книжку. мати пробачає синові, бо бачить його доброту. дядько себастьян готовий завжди прийти хлопцеві на . мати радіє дівочому щастю мар’яни. і навпаки, людяність відсутня у вчинках негативних персонажів твору, і ми відчуваємо, як це ранить михайлика, як контрастує з його світом.

поруч з михайликом живуть різні люди. деякі стають для нього взірцем доброти, вірності та щедрості. такими виступають його рідні дід, бабуся, батько й мати, а також друзі та знайомі люба, мар’яна, дядько себастьян та інші. однак, навіть маленький хлопчик бачить і розуміє людську нечесність, жадібність та підступність. вчинки юхима бабенка, родини священика, а також родичів його батька викликають у головного героя обурення.

михайлик зростає серед чистої та прекрасної природи, він пасе конячину, збирає ягоди та гриби, є матері по господарству. він ві¬рить та водночас не вірить дядьку миколі, що «знайшов перо жар-птиці», виглядає по левадах та садках літо, яке залишило по собі стиглі вишні та суниці.

іншою проблемою, порушеною у творі, є проблема тісного переплетіння реального та казкового у дитячому світосприйнятті, його роль у становленні характеру дитини, формування ставлення до людей, подій та явищ. а крім цього, це й проблема впливу дитячих спогадів та вражень на подальше життя людини – чи будуть вони теплом відлунювати в душі?

хоча життя у творі показане через призму дитячого сприйняття, автор не став прикрашати сувору дійсність тих важких часів. тільки-но відлюту¬вала громадянська війна, і в лісах ще лишилися «бандити», як їх називає дядько себастьян. загинуло багато людей, і сама родина михайлика теж постраждала. в країні лютує голод, з херсонщини приходить виснажена жінка з дитиною. родина михайлика теж терпить нестатки та бідність. хлопчик навіть не має власних чобіт, щоб вийти на вулицю.

твір починається фразою: «прямо над нашою хатою пролітають лебеді». лебеді виступають символом щасливих дитячих років, що роблять світ навколо добрішим та світлішим. автор і закінчує повість цим образом: «а лебеді над моїм над моїм »

оригинал