1. перескажите кратко сюжет рассказа. назовите композиционные эле-менты рассказа. какую композицию использует автор в рассказе? 2. найдите портрет андрея соколова. какие детали подчёркивает в нёмавтор? какие особенности внешности и характера героя точно пере-даны на иллюстрации с. трофимова (с. 213)? 3. назовите самые драматические эпизоды военной судьбы андреясоколова. охарактеризуйте поведение героя в них.4. перечитайте сцену противостояния солдата соколова и ко-менданта концлагеря мюллера (с. 226—228 какое значение онаимеет для понимания образа андрея соколова? докажите, что этонравственный поединок персонажей.​

Винятково велике значення творчості лесі українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гекзаметр, верлібр, п'ятисто-повий вірш тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. на зламі 19-20-х століть, використовуючи сюжети світової літератури, леся українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури. творчість лесі українки відіграла велику роль у розвитку вітчизняної і світової культури. поетеса привнесла в українську літературу багатий духовний світ своїх героїв — людей з допитливим розумом і палким серцем. могутній талант, відданий служінню народові, глибоке проникнення в найістотніші питання доби, висока професійна культура — все це поставило лесю українку в ряди найвидатніших поетів світу. «демократичний зміст, гуманістичний пафос її творчості, висота духовності й інтелекту, заявлені в характері трактування вічних, загальнолюдських проблем (і літературних, і культурних), — все це повсякчас приваблювало читача і піднімало її слово до рівня світових вершинних зразків.» ця драма нібито звернена до сучасності. проблема незалежності, що стояла перед україною в xvii століття, співзвучна минулому століттю, нашим болям і сподіванням, історичному вибору, зробленому українським народом 16 липня 1990 p., коли було прийнято декларацію про державний суверенітет республіки. на смерть лесі українки преса одностайно відгукнулася некрологами і статтями, рідні поетеси й українські видання в києві отримала велику кількість телеграм і листів із виразами співчуття. високо оцінила творчість лесі українки, наголошуючи на її зв'язку з робітничим рухом, більшовицька газета «правда». почуття горя і непоправної втрати охопило всю україну. твори лесі українки перекладено мовами багатьох народів світу, зокрема російською, грузинською, німецькою, абхазькою. споруджено пам'ятник і відкрито музей лесі українки у грузинському місті сурамі, де вона жила і померла, її ім'ям названо вулиці в сурамі та тбілісі. пам'ятник українській поетесі встановлено в батумі. ім'я лесі українки присвоєно багатьом театрам, інститутам, , бібліотекам, школам, вулицям. кращими митцями світу створюються , романси, пісні на тексти поезій лесі українки, художниками ілюструються її твори. на честь 100-річчя від дня народження поетеси в нашій країні було ухвалено постанову про заснування щорічної літературної премії імені лесі українки за кращий літературний твір для дітей. 1973 р. в києві відкрито пам'ятник лесі українці. польський критик флоріан неуважний в столітні роковини з дня народження лесі українки говорив про світову велич поетеси: «ціле життя — щоденно — вона жила і творила для майбутньої справедливої і вільної україни, освітлюючи своєю творчістю і біографією наше сьогодні, викликаючи в своїх земляків і за межами україни подив, пошану і почуття щастя від того, що існують такі, як вона, творці і люди».

Вцьому році зима  не вдягала білої свити. часом вже й приміряла,  та хтось її зразу крав.пошукала,   що ж робити? — бідувала в старій із тодішніх зів'ялих трав.як коли лютувала, стелила рядно1 ожеледиць2 сперечалася з морем,  несла сум'яття вітрів.все збиралась на силі,  та не встигла огледіться,  як проснулись дерева  і на одрі3 лід потемнів.крига буйно ломилась  у відкриті двері протоки.  лід кришився, б'ючись об каміння і нарешті по одрі — темній, широкій — на останній крижині самотня чайка пливе.- ти куди ж розігналась?   чи бува не до самого моря? чайки держаться гурту,а ти відпливеш одна.а крижина тонка.а крижина майже ну, а що, як їїпідмиє вода весняна? ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?   затріщить і ві  піде вода — дивна людино!   я ж маю крила.нащо крилатим ґрунт під ногами?