Главные герои в стихотворение в прозе

Головні герої: Скрудж, його сестра Фен та племінник, привид Марлей, Духи Головний герой «Різдвяна пісня в прозі» — власник торгового союзу «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його. Скрудж не поважав свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з’явився привид товариша і компаньйона Марлей, про який він давно забув. Привид Марлей розповів, як він тепер кається і страждає від того, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Настоящого і Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє до йому багато чого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною — давав щедрі пожертви бідним, допоміг сім’ї клерка Боба, привітно ставився до племінника — сина улюбленої сестри Фен. Дух Минулого Різдва схожий на дитину і має в собі джерело незгасимого, яскравого світла — можливо, це те найкраще, що є в людях у дитинстві і що вони з часом старанно прагнуть приховати. Дух Нинішнього Різдва — життєрадісний, сильний, веселий. З усіх трьох Духів він — найенергійніший і найприємніший. Можливо, тому, що це Різдво — його, і Скрудж може змінитися на краще саме нині. Дух Майбутнього Різдва — найпохмуріша постать, невизначена, мовчазна. Він має такий вигляд, очевидно, через те, що нічого приємного показати Скруджу не зможе. Смерть, зрада, радість людей через його загибель — все це вражає і разом з тим зцілює душу героя. 

я надеюсь ето то?

2. Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути». «Ноги ставали міцнішими, пружніли м’язи , і вже не доводилося весь час думати:як добре великим і сильним – їх ніхто не штовхає… Мама потім не могла ніяк повірити, що хлопець сам себе вилікував…». Ці слова – характеристика…
В: Славка Беркути

3. Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути». Назвати місто , яке так описано в повісті: « … І попливло місто із схилів Княжої гори, як ріка рушило на долини і пагорби, убрало їх у каміння. У чорні брами на Ринковій площі вступають у дивних шатах горожами. В аптеці на Ставропігійській у мідному важкому начинні товче сухі зіллиська, схожий на ченця аптекар. Вулицею котиться віз із оббитими колесами…»
Б: Львів

4. Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути». Кульмінацією у творі Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути» є:
В: поєдинок на шпагах Юлька та Славка

5. Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути». Юлько Ващук, герой твору Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути», розчарувався у своєму батькові через те, що:
В: той скористався чужою працею, видавши її за свою

6. О. Довженко «Ніч перед боєм». За жанром твір О. Довженка:
Г: оповідання

7. О. Довженко «Ніч перед боєм». Ідея твору «Ніч перед боєм»:
В: возвеличення героїзму, мужності, патріотизму українців під час Великої Вітчизняної війни

8. О. Довженко «Ніч перед боєм». У цитаті «…про вас пишуть у всіх газетах як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид, пробачте, і маленькі…» схарактеризовано:
В: Петра Колодуба

9. О. Довженко «Ніч перед боєм». До війни командир Колодуб працював:
А: садівником

10. О. Довженко «Ніч перед боєм». «Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою» - це характеристика:
А: діда Савки

11. О. Довженко «Ніч перед боєм». Платон Півторак і дід Савка загинули:
А: перевернувши човен із фашистами

12. О. Довженко «Ніч перед боєм». Іван Дробот – це:
Б: онук діда Савки

  Я вважаю, що Маруся аж ніяк не винна у смерті Грицька, бо така щира та ніжна дівчина ніколи б не змогла скоїти такого.

  По-перше, дівчина не хотіла вбивати хлопця, навіть якщо він і зрадив їй через нарікання своєї матері. Зілля, що вона готувала за бабусиним рецептом, було  призначене їй самій, адже невірність Грицька стала для неї переломним моментом.

  Прикладом до цього аргументу може бути її сповідання ясному сонечку. Дівчина починає усе йому розповідати нічого не приховуючи:«Людина спроста ближнього не вб'є. Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє».

  По-друге, через своє щире кохання до Грицька, Маруся, не зважаючи уваги на зраду, простила хлопця. Він вирішивши, що дівчина повернеться до нього, робить їй пропозицію, але цього не сталося. Маруся відмовила йому, і хлопець випадково випиває келих отрути, що приготувала для себе дівчина.

  Прикладом її відмови є такі слова:«Іди до неї. Будеш між панами. А я за тебе, Грицю, не піду. Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!» На що хлопець відповідає дівчині:«Як не хочеш, моє серце, Дружиною бути, То дай мені таке зілля, Щоб тебе забути. Буду пити через силу, Краплі не упущу. Тоді я тебе забуду, Як очі заплющу...» Випивши зілля парубок заплющує очі назавжди.

  Може Гриць сам себе так покарав за зраду, чи Бог виніс йому такий вирок, бо як відомо за всі свої діяння треба платити - ось і він заплатив, своїм життям. Сама дівчина теж не дуже довго прожила, але її пісні, дійсно, стали безсмертними, бо живуть у серцях людей.

  Отже, ми бачимо, що причиною трагедії став сам Гриць, який ніяк не міг вирішити, до якого берега пристати, тому провини Марусі у його смерті немає.