Про що розповідаеться у творі анатолія дімарова "тирлик"

Мета: ознайомити школярів із життєвим і творчим шляхом Анатолія Дімарова; опрацювати ідейний зміст оповіда ння; проаналізувати особливості повоєнного часу зобра жених у творі подій; розвивати увагу, уміння творчо мислити, грамотно висловлювати свої думки; прище плювати риси доброти, гуманного ставлення до оточу ючих; виховувати почуття любові до рідного краю. Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь. Обладнання: портрет А.

Дімарова, бібліотечка його творів, дидак тичний матеріал (тестові завдання). ХІД УРОКУ I. Організаційний Момент II. Перевірка Домашнього Завдання Учні аналізують мовні засоби комічного у «Веселих порадах» О.

Чорногуза. III. Актуалізація Опорних Знань • Що вам відомо про Велику Вітчизняну війну?

• Як жили люди в повоєнний період? • Назвіть художні твори, в яких зображено події війни чи по воєнні часи. IV. Оголошення Теми, Мети Уроку. Мотивація Навчальної Діяльності Учнів V. Сприйняття Й Засвоєння учнями Навчального Матеріалу Матеріал для вчителя Дімаров Анатолій Андрійович народився 5 травня 1922 р.

в Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Після закінчення середньої школи був мобілізований до армії.

У цей час розпочалася Велика Вітчизняна війна.

Письменник воював на Південно-Західному фронті, побував в окупації, був поранений, після одужання деякий час партизанив.

Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився в його творах.

У 1949 р.

А. Дімаров видав першу збірку оповідань «Гості з Волині».

Протягом 1950–1951 рр. навчався в Літературному інституті ім.

М.

Горького в Москві, у 1951–1953 рр. — у Львівському педагогічному інституті; потім (1953–1956 рр.) — у Вищій партійній школі в Москві.

Закінчивши навчання, працював редактором у видавництвах. У ґроно талановитих майстрів української прози повоєнного часу ім’я Анатолія Дімарова вписувалося повільно й важко. Принаймні офіційне його визнання припізнилося на два десятиліття, коли брати за точку відліку 60-ті роки.

А. Дімаров є автором нарису «Дві Марії» (1951), збірки оповідань та новел «На волинській землі» (1951), «Волинські легенди» (1956), «Через місточок» (1957), повісті «Син капітана» (1958), збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною» (1959), романів «Його сім’я» (1956), «Ідол» (1961), «І будуть люди» (1964).

Творчий доробок письменника складає кілька десятків томів.

Найважливіші з них: «Зінське щеня» (1969), «Містечкові історії» (1983), «На коні і під конем» (1978), «Вершини» (1986). У 1981 р. роман у двох книгах «Біль і гнів» був відзначений Державною премією ім.

Т.

Шевченка. Найулюбленішим жанром А.

Дімарова в роки творчої зрілості стали «історії» — сільські, містечкові, міські.

Започатковані вони були збіркою «Зінське щеня» (1969).

А.

+ Дімаров написав такі захоплюючі книжки для дітей: «Блакитна дитина», «На коні і під конем», «Про хлопчика, який не хотів їсти», «Для чого людині серце», «Друга планета», «Тир-лик».

Анатолій Дімаров — один із тих нечисленних письменників, який не тільки здобув собі популярність в читача на Батьківщині, але і звернув на себе увагу за кордонами України. В Австралії вийшли дві книжки його оповідань в англомовному перекладі Юрія Ткача, а ось тепер в Канаді з’явилася нова книжка прози в перекладах Роми Франко.

Анатолій Дімаров — письменник, що пише популярно, легко і з гумором.

Його твори багатогранні, різнопланові й, безперечно, не можуть не привернути уваги читача. VI. Робота Над Оповіданням А. Дімарова «Тирлик» 1. Слово вчителя Тяжке лихо принесла війна людям. Нелегким було їх життя і в повоєнний період.

Особливо страждали діти.

Радість їхнього дитинства захмарювали щоденні клопоти дорослих, відсутність іграшок, солодощів. А головне — дехто з дітей через життєві об ставини були позбавлені спілкування з однолітками. Вони жили серед дорослих, самостійно пізнавали світ, пропускаючи через свою душу всі турботи повоєнного життя.

Твір "Добро і зло в сучасному світі за текстом "Місце для дракона":

 У всі часи відбувалась вічна боротьба добра та зла. У творі "Місце для дракона" все перевертається верх дном. Дракон Грицько - не хижак, а добре створіння, що поїдає травичку та пише вірші. Хижаком постає князь, який хоче знищити дракона, адже такі традиції. Князь розпочинає підступну гру і, врешті-решт, йому вдається чужими руками знищити дракона.

 Та чи принесло вбивство урочистість доброти чи зміни у державі? Звичайно, ні. Позитивний персонаж гине, інші люди втрачають друга. Проте ми усвідомлюємо, що кожне життя є вартісним. Життя дракона внесло світло, залишило прекрасний слід на землі. І лише від нас, сучасників, буде залежати те, яким шляхом ми підемо далі - шляхом світла чи темряви.

Объяснение:

Іронія, сарказм, гротеск і карикатура — це засоби сатири.Сарказм (від грец. sarcasmos — терзання) — їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства. Сарказм, на відміну від іронії, виражається прямо й не має подвійного, прихованого значення. Саркастично звучать такі рядки поеми:

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!

Як ягнята. «Нехай, — каже, —

Може, так і треба».

На рабську заяву «братії» ліричний герой, сповнений обурення, саркастично відповідає: «Так і треба!»

Гротеск (від італ. grotta — печера, грот) — сатиричний художній прийом у літературі, заснований на явному спотворенні, перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різних контрастів: фантастичного з реальним, трагічного з комічним. Гротеск — вищий ступінь комічного. Перечитайте сцену «генерального мордобитія» (так назвав її І. Франко), її вважають класичним зразком гротеску, адже в ній зображено і перебільшення, і контраст трагічного й комічного.