Історична місія літератури. особлива роль у житті поневоленої нації

Українська література здавна була до підтримкою для народу. Адже в піснях, віршаш поети підбадьорювали людей на боротьбу, на визволення самих себе з неволі. Це були не просто слова и і заклики в них була вкладена віра на порятунок. Йдучи на боротьбу наші предки завжди співали пісні, підбадьорюючи одне одного. Одним з яскравих представників так званої "визвольної літератури" є геніальний поет Тарас Шевченко, який у своїй поезії був наставником для сплюндрованого народу. Отже, можна сказати, що основною місією літератури була визвольна роль поноволеного народу!

Українська народна пісня торкається багатьох одвічних проблем, вона оспівує милу серцю красу рідного краю: чудові стежки-доріжки, яскраві зорі, оксамитові луки, колосисті поля, безкраї степи, дрімучі ліси, смереки і явори. Саме завдяки пісні Україну асоціюють з калиною і вербою. Наша пісня, наче жива, може сумувати і радіти, захоплюватися й розчаровуватися, кохати і переживати розлуку, сміятися і ридати. В українських народних піснях прославляється гостинність і щедрість українців, міцні родинні зв’язки. У пісенних перлинах нашої рідної землі звеличуються одвічні людські чесноти і праця, засуджується байдужість, черствість і ледарство.

Найціннішим скарбом усної народної творчості і найбільшою її окрасою є українські обрядові пісні. Саме такі пісенні твори найяскравіше передають талановитість і духовну красу нашого народу. Обрядові пісні, здавна пов’язані з язичницькими віруваннями, славили трудову людину і вели її в бажану та вимріяну ідеальну країну. Наприклад, перед Новим роком та Різдвом завжди виконувалися колядки і щедрівки, у яких добрим людям бажалися усілякі гаразди та добрий врожай. А навесні по селах розливався чарівний дзвін веснянок, пронизаний сподіваннями на багатий врожай і радістю за пробудження природи. Не менш цікавими є і жниварські пісні. Вони пройняті любов’ю до рідної землі, оптимізмом і гордістю селян за результати своєї нелегкої праці.

Завжди будуть зворушувати і хвилювати нас пісні про людські взаємини і кохання. Саме в цих піснях розкривається красива і чиста, чарівна і ніжна душа українського народу. Незважаючи на те, що такі пісні у більшості своїй сумні, а інколи і трагічні, вони напрочуд мелодійні. До того ж у них завжди присутні світлі мрії і зблиски надії. Мабуть, саме тому їхня неповторна краса так полонить наші душі. Ніколи не померкнуть й іскорки веселощів та дотепів жартівливих народних пісень. Адже українці, як ніякий інший народ, вміють щиро посміятися над собою. Такий народ ніколи не здолати і не поневолити жодному ворогові.

Невмируща суть та сила українських народних пісень полягає в їхній мудрості. Пісенна народна творчість наших співвітчизників вселяє гордість і надію, облегшує душу, проймає серце до найбільших глибин. Українські пісні вмістили в собі всю велич народної мудрості і досвіду наших предків. Незважаючи на великий вік, українські народні пісні й сьогодні залишаються актуальними, й сьогодні вони популярні, адже несуть в собі велику духовну красу українців. Українська народна пісня безсмертна, як і наш народ.

Звідки таке незвичне ім’я – Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: “Я – Ваня”, а вийшло “Ява”…, але причепилося оте “Ява” до нього, як реп’ях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень – енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на “безлюдному” острові, дібравши собі ім’я “Робінзон Кукурузо”.