Сколько лет самому знаменитому писателю?

400 лет .Звали его Сервантес

Вічні істини на світі, безумовно, є, і в цьому можна переконатися, ще раз перечитавши твори Григорія Сковороди - славетного українського просвітителя-гуманіста, мандрівного філософа, поета, письменника та педагога, що жив у 18-му сторіччі. 

Ще давньогрецькими філософами закликали сучасників «пізнай себе самого», а Григорій Сковорода цю ідею розвинув далі. Він стверджував, що пізнати себе треба для того, щоб виявити свої здібності, усвідомити свої особливості характеру, фізичні й розумові можливості. В свою чергу, це потрібно для того, щоб обрати «сродну працю» - відповідний рід трудової діяльності, який найбільше підходить даній людині, що є важливою умовою щастя. З цією думкою і зараз, через більш ніж двісті років, не посперечаєшся - все так і є.

Григорій Сковорода вважав природу основою життя людини, головною життєвою силою. На думку Сковороди, для людини надзвичайно важлива свобода. Він стверджував, що справжню цінність людини визначають її внутрішні якості, такі як розум, великодушність, милосердя, справедливість, а не зовнішні, наприклад, багатство. І хто з цим не погодиться зараз?

"Святість життя полягає в робленні добра людям", - писав Сковорода. З служителями культу, однак, у нього були складні відносини, бо Сковорода не любив лицемірства. Він спирався у своїй філософії на Біблію, але повставав проти мертвої церковної схоластики. Сковорода стверджував: "Вірити в Бога не значить — вірити в Його існування, а значить — віддатися Йому та жити за Його законом." Це було правдою за його життя і є правдою тепер, як і ща багато ідей, що були виказані цим великим філософом.

життя людині дається один раз. цей неоціненний талісман дарує всевишній кожному, і наше право розпоряджатися цим талісманом: чи віддати його на картання, чи, може, разом з ним нести між люди світлий промінь щастя та радості.

моральні зусилля необхідні людині в процесі боротьби за саму себе, за становлення себе як різносторонньої і гармонійно розвиненої особистості. прагнучи затвердити людську сутність, людина удосконалює свої якості.

глибокий сенс вислову: "людина — це звучить гордо! " — розуміється тільки завдяки формуванню громадської самостійності людини-особистості, яка знає, що вона насправді чинить у світі і яка відповідає за свої справи. відповідає, керуючись вищими моральними ідеалами і принципами. вони припускають не тільки доброту і працелюбність, чесність і порядність, але й вироблення потреби і уміння відстоювати свої погляди, переконання, свою честь, гідність.