Художні засоби виразності в коломийці- дозвілля молоді

                              Художні засоби "Дозвілля молоді"

Повтори: співати, співати; дрібонька, дрібонька; повіяв, повіяв; коломийка, коломмйка та коломийочка; дрібуча, дрібуча.

Риторичні оклики: Звідки мої співаночки!

Епітети: Одна мила, друга люба, третя солодонька ; буйний вітер; тато добрий, мати не лихая.

Порівняння: стільки співанок, як трави та листу; кожен так співає, як йому на душі.

Анафора: Зроби меня коновочки.../Зроби одну, зроби одну...; А я годна льонок брати.../А я годна заспівати.

Звертання: подружечко, моя мамко, доню.

Соломія - мужня, вольова й ніжна жінка. Вона щиро кохає Остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не кіс своїх», «вбралась у чоловічі штани та ладна була мандрувати» хоч на край світу. її мужність і воля набувають величезного вияву, коли разом з Остапом вона перебуває у плавнях. Незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев’язує рану Остапові, волочить його з плавнів, дбає про його одужання. Пейзажні картини, використані автором, розкривають складність і трудність обставин, у яких доводилося Соломії боротися за життя Остапа, а відтак - за волю. Вольовий характер сильної жінки, коли вона відчула, що може не знайти тяжко пораненого Остапа, передається простими реченнями (або складносурядними) з багатьма дієсловами: «Соломія знесилилась і впала. їй стало душно. Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали і очі блищали, як у звіра, що попався у лабети». У малюнках природи письменник здебільшого використовує чорні й червоні барви: чорні - при зображенні мороку, осінньої ночі, червоні - в картинах пожежі. Обидва кольори співзвучні переживанням Соломії. «Та ще коли б вона (Соломія) хоч могла бачити його рану, обличчя - їй, здається, не так би важко було. А то ся пітьма, сей чорний, клятий морок. Він оточав її з усіх сторін, слався перед очима, висів над головою, заповзав під шкіру, виповняв її всю та гнітив очі…».

Соломія — мужня, вольова й ніжна жінка. Вона щиро кохає Остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не кіс своїх», «вбралась у чоловічі штани та ладна була мандрувати» хоч на край світу. її мужність і воля набувають величезного вияву, коли разом з Остапом вона перебуває у плавнях. Незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев’язує рану Остапові, волочить його з плавнів, дбає про його одужання. Пейзажні картини, використані автором, розкривають складність і трудність обставин, у яких доводилося Соломії боротися за життя Остапа, а відтак — за волю.

План до цього твору:

1. Характер Соломії

2. Любовь до Остапа

3. Проявлення мужності на плавнях

4. Соломія дбає про Остапа

5. Автор розкриває мужність Соломії