Уважний читач розумів, що сім’я Кайдашів — не типова модель селянської родини, адже викликає закономірний осуд односельців. Проте в явищах, як змізерніння людської душі, консерватизм й відсталість селянства, письменник вбачав загрозу для української нації морального і духовного убозтва. Тож порушив цю проблему в соціально-побутовій повісті «Кайдашева сім’я», прагнучи справити на читачів моралізаторський вилив. Написано повість у річищі поетики реалізму. Ці прикмети реалізму знайшли своє втілення у творах Нечуя-Левицького. сучасний літературознавець Ростислав Міщук наголошував: «Письменник у своїх повістях 70—80-х років детально показавши змізерніння особистості, домінування Кайдашів, старосвітських батюшок й матушок переважно егоїстичних характерів, відсутність глибоких життєвих ініціатив, котрі б давали широкий простір думкам й почуттям. Оце поглинання людини побутом сприйнято було б Нечуєм-Левицьким як велика загроза людській індивідуальності». У «Кайдашевій сім’ї» письменник заговоривши не лише про занепад споконвічно високої ролі батька в українському суспільстві, не лише показавши зло, яку оселилося в людському серці і дало страшні плоди, Віктор Полтавець. Ілюстрації до повісті «Кайдашева сім’я»
лише вдався до змалювання контрастних пар літературних героїв, щоб увиразнити типові образи українських селян, а і, попри сатиричність художнього тексту, показавши, слова літературознавця Володимира Панченка, «людей, котрі не сміються», адже щирого сміху, козацького, ментального, в повісті практично немає: «Твір «населений» дуже серйозними, навіть похмурими людьми. Лише інколи пробує жартувати Лаврін, а Мотря і Кайдашиха якщо і сміються, то хіба що зі злістю. Їм не дуже до сміху, оскільки смердоті — учасники великої родинно-побутової війни, якій немає кінця».
Звісно, Нечуй-Левицький разом із художніми персонажами сміється крізь сльози, адже показує руйнування традиційних підвалин життя українського селянства, моральний занепад й духовну деградацію поневоленого народу.
У творі чітко окреслено місце подій. Семигори — не плід творчої уяви, а добро знайомий письменникові населений пункт, адже в дитинстві Івась часто гостював у родичів із цого села, знавши багатьох місцевих тіток й дядьків, неодноразово зустрічався із членами сім’ї Мазурів, котрі мешкали на кутку Солоному біля церкви і прославилися неспокійною вдачею, постійними колотнечами у родині. Сім’я Мазурів, які по-вуличному звали Кайдашами, й стала прототипом сім’ї літературних персонажів у побутово-сатиричній повісті. Запозичив із реального життя письменник і злощасний пагорб, на якому часто ламалися вози. Навіть прізвище сватів Мазурів — заможних Довбишів — зберіг, а їхню язикату дочку теж переніс у повість, змалювавши скору на розправу Мотрю, та ще і для увиразнення примхливої вдачі наділив її «серцем із перцем».
Повість «Кайдашева сім’я» не лише соціально-побутова, а і сатирична. як зауважуває літературознавець Ніна Крутікова, «комічні дії Кайдашів, зображені Нечуєм-Левицьким із теплою, співчутливою посмішкою, аби «зсередини», із самого добро знайомого й близького селянського середовища... Головне ж для письменника не «сміх зазаради сміху», а вірність життєвій правді. З серії кумедних подій виростає реальна й трагічна за своєю суттю картина життя селянства, яку потрапило із кріпосницького ярма у безвихідь нових пореформених відносин».
stsnab
24.04.2022
Добрий день, мій друже Томе! Хоча ти мене і не знаєш, але я твоя знайома. Я з захопленням прочитала про тебе книгу, яку написав твій творець – відомий американський письменник Марк Твен. «Пригоди Гекльберрі Фінна» мені дуже сподобалися і я хотіла б жити по сусідству з тобою і стати твоєю товаришкою. Я знаю, що товаришів у тебе і без мене було багато, але я б навчила тебе сучасним розвагам, а якщо б ти погодився, взяла б тебе у похід, бо цього року ми плануємо поїхати туристським табором до Криму. Крим – це такий гарний острів на півдні нашої країни. Там дуже красиві місця і я впевнена, що тобі б ця подорож дуже сподобалась. Ти й так більшість часу проводив на вулиці, тому для тебе ця подорож не склала б ніяких труднощів. І якби ти був разом з нами, я впевнена, що нам не довелося б ні хвилини нудьгувати.Я не маю сумніву, що я знайшла б з тобою спільну мову, бо коли я читала книгу про тебе, я знаходила у себе багато рис, спільних з твоїми. Я хоч і вчусь непогано, та для мене, як і для тебе, понеділок – це самий неприємний у тижні день. «У понеділок зранку Том Сойєр почував себе дуже нещасним. Так завжди бувало з ним по понеділках, бо цього дня починається тиждень нових страждань у школі». Мені, як і тобі, у п’ятницю не хочеться розлучатися зі школою, а в понеділок зранку вже не хочеться туди іти. Та дивлячись на тебе, я навчилась все робити з легкістю і самі неприємні справи тепер у мене вирішуються дуже швидко і не приносять мені неприємностей. Добре, що «Пригоди Гекльберрі Фінна» – це моя улюблена книга.Ти, Томе, сміливий і добрий, бо ти нікому не робив зла. Ти вмів знаходити справжніх товаришів. Прикладом цього може бути Гек, який був із родини алкоголіка і дружити з ним нікому з дітей не дозволяли. Але ти побачив в ньому гарну людину і дружив з ним попри заборону. А ще мені подобається, що у тебе завжди є власна думка і ти не боїшся її висловлювати. Я б дуже хотіла, щоб у мене були такі ж добрі, веселі і сміливі друзі, як ти, Томе, та твій приятель Гек.Якщо ти зможеш приїхати, то цього літа я за тебе до себе в гості. Якщо не зможеш приїхати влітку, приїжджай взимку. В зимову пору у нас теж дуже красиво і цікаво. В центрі нашого міста буде стояти красива новорічна ялинка, а протягом двох неділь після нового року можна побувати на багатьох різноманітних святкуваннях, виставках та ярмарках. Я гарантую, що нудьгувати нам не доведеться.З нетерпінням чекаю від тебе листа!Твоя подруга….
Borg Fedak1162
24.04.2022
1.Бала кезімде мен отбасыммен тауға бардым.Бұл кыс айы еді. Әкем мені сырғанату үшін өзімен бірге шана алып шықты.Мен шанамен сырғанауды өте қатты жақсы көрдім.Біз тау бөктеріне саяхаттап,ормандарды араладық және мен көптеген қар басқан тау шыңдарын көрдім. Олар өте биік болатын.Біз тауға 5минутта көтерілдік.Біз таудың ең биік шыңына жеткенде,әкем мені шанаға отырғызды.Мен қатты қорыққаныммен әкем жанымда болды.Ол менің жаныма отырды,содан соң біз сырғанадық.Мен басында қорықтым,бірақ бұл үрей ұзаққа созылмады.Содан соң маған бұл өте қызықты болды,мен әкемнен қайтадан сырғанатуын сұрадым.Бұл кез өте көңілді болды,бірақ менің анам бұндай ойындарды ұнатпайтын еді.Ол біздің ойынымызды сыртымыздан бақылап тұрды.Бәріміз қуанышты болдық. 2Мен шанамен сырғанағанды ұнатамын. Бала кезімде біз отбасымызбен тауға бардық. Бұл қыс айы еді.Мен шанаға отырып,биік таудан сырғанадым.Әкемде шанамен сығанауды ұнататын,ол менімен бірге сырғанады.Ал анам бізді сыртымыздан бақылап тұрды. Біздің таудағы саяхатымыз өте көңілді өтті.
Уважний читач розумів, що сім’я Кайдашів — не типова модель селянської родини, адже викликає закономірний осуд односельців. Проте в явищах, як змізерніння людської душі, консерватизм й відсталість селянства, письменник вбачав загрозу для української нації морального і духовного убозтва. Тож порушив цю проблему в соціально-побутовій повісті «Кайдашева сім’я», прагнучи справити на читачів моралізаторський вилив. Написано повість у річищі поетики реалізму. Ці прикмети реалізму знайшли своє втілення у творах Нечуя-Левицького. сучасний літературознавець Ростислав Міщук наголошував: «Письменник у своїх повістях 70—80-х років детально показавши змізерніння особистості, домінування Кайдашів, старосвітських батюшок й матушок переважно егоїстичних характерів, відсутність глибоких життєвих ініціатив, котрі б давали широкий простір думкам й почуттям. Оце поглинання людини побутом сприйнято було б Нечуєм-Левицьким як велика загроза людській індивідуальності». У «Кайдашевій сім’ї» письменник заговоривши не лише про занепад споконвічно високої ролі батька в українському суспільстві, не лише показавши зло, яку оселилося в людському серці і дало страшні плоди, Віктор Полтавець. Ілюстрації до повісті «Кайдашева сім’я»
лише вдався до змалювання контрастних пар літературних героїв, щоб увиразнити типові образи українських селян, а і, попри сатиричність художнього тексту, показавши, слова літературознавця Володимира Панченка, «людей, котрі не сміються», адже щирого сміху, козацького, ментального, в повісті практично немає: «Твір «населений» дуже серйозними, навіть похмурими людьми. Лише інколи пробує жартувати Лаврін, а Мотря і Кайдашиха якщо і сміються, то хіба що зі злістю. Їм не дуже до сміху, оскільки смердоті — учасники великої родинно-побутової війни, якій немає кінця».
Звісно, Нечуй-Левицький разом із художніми персонажами сміється крізь сльози, адже показує руйнування традиційних підвалин життя українського селянства, моральний занепад й духовну деградацію поневоленого народу.
У творі чітко окреслено місце подій. Семигори — не плід творчої уяви, а добро знайомий письменникові населений пункт, адже в дитинстві Івась часто гостював у родичів із цого села, знавши багатьох місцевих тіток й дядьків, неодноразово зустрічався із членами сім’ї Мазурів, котрі мешкали на кутку Солоному біля церкви і прославилися неспокійною вдачею, постійними колотнечами у родині. Сім’я Мазурів, які по-вуличному звали Кайдашами, й стала прототипом сім’ї літературних персонажів у побутово-сатиричній повісті. Запозичив із реального життя письменник і злощасний пагорб, на якому часто ламалися вози. Навіть прізвище сватів Мазурів — заможних Довбишів — зберіг, а їхню язикату дочку теж переніс у повість, змалювавши скору на розправу Мотрю, та ще і для увиразнення примхливої вдачі наділив її «серцем із перцем».
Повість «Кайдашева сім’я» не лише соціально-побутова, а і сатирична. як зауважуває літературознавець Ніна Крутікова, «комічні дії Кайдашів, зображені Нечуєм-Левицьким із теплою, співчутливою посмішкою, аби «зсередини», із самого добро знайомого й близького селянського середовища... Головне ж для письменника не «сміх зазаради сміху», а вірність життєвій правді. З серії кумедних подій виростає реальна й трагічна за своєю суттю картина життя селянства, яку потрапило із кріпосницького ярма у безвихідь нових пореформених відносин».