Твір на тему: саможертовність, мужність і звитяга – вияв внутрішньої свободи сильної особистості. , надо

прочитавши літературний твір, буває, надовго замислюєшся над долею головних персонажів, над їхніми вчинками, думками, вдачею. навіть іноді доводиться нагадувати собі, що це все ж таки вигадка - це не живі люди, а художньо створені образи. проте іноді створені письменницькою уявою герої настільки реальними, життєвими, живими, що доводиться себе буквально переконувати, що вони все ж таки створені уявою. найяскравіший приклад такого «оживання» в літературі, - мабуть, образ шерлока холмса. за опитуваннями, значна частка ійців вірить, що холмс - реальна особистість, а не вигадка. але це просто  так - згадалось. коли ж говорити про повість михайла коцюбинського, враження досить схоже. так, остап і соломія не стануть, мабуть, національним героями, про цих не знімуть сотні фільмів, а їхні образи не будуть переспівані в інших творах. алє ж хіба в цьому сенс? ці образи настільки яскраві й реалістичні, що важко повірити, що їх не було насправді. хоча вірити в це і не обов’язково, бо вони були: так  або інакше. ці образи - узагальнений образ тих юнаків і дівчат, котрі жили в україні у тридцятих роках xix сторіччя, страждали від панської неволі, мріяли про свободу й справедливість і не шкодували власного життя, аби цю свободу здобути.

у головних персонажах повісті  органічно поєднано два елементи, які й створюють справжній художній образ: індивідуальне й типове. так, остап і соломія стають нібито живими людьми - із яскравою індивідуальністю, але водночас вони є носіями ментальності, народного характеру, вони є представниками певного прошарку народу, певного типу мислення і психологів найбільше приваблює спільна риса остапа і соломії - бажання і здатність боротися проти несправедливості, не миритися з нею. до того ж як сила духу цих людей, гак і народна сила духу. адже за істория ними даними, протести проти кріпаччини (чи то у формі відкритого бунту, чия у формі втечі) були масовими. соломія - образ дуже цікавий тим, що до неї яких жінок в українській літературі і, ризикую припустити, в українській дійсно існувало дуже мало. соломія - то «завдаток того типу жінок, що уміють боронити себе», - так сказала про образ соломії відома громадська діячка того часу наталя кобринська. і насправді, соломія - не тільки кохана остапа, а й надійний друг, вона здатна самотужки приймати рішення і втілювати їх в життя. зрешта недарма наприкінці твору остап говорить, що полонина його лежить на дні: загибель соломії для нього порівняна із втратою своєї половини. зрешті і остап втілює ту рішучість і силу духу, яка дозволяє людині боротися та власну гідність, боротися проти несправедливості навіть тоді, коли несправедливість іщ буває таких масштабів, що стає «нормою».

зимой мы   папой каждый субботний день выбираемся в лес покататься на лыжах. сегодня погода особенно располагает: солнце и мороз, что может быть лучше для прогулки? удивительно сколько рябины на деревьях. её красные гроздья горят на солнце, вот и снегирь схватил клювом ягодку и улетел. вот еще один сидит на ветке. зимой рябина для птиц самая полезная ягода. вдруг папа окликнул меня, и показал на пробегающего зайца. я никогда не видел зайцев зимой в природе, и сейчас бы не заметил, у него такая белоснежная шубка и его не видно на снегу. я зайцу и снегирям и мы с папой продолжили свой путь.