Що спільного у віршах тараса шевченка і павла тичини

              і знову осінь. останні пожовклі лимточки на землю. легкий, та вже холодний вітерець колихає безлисті дерева. десь у небі чується тужливе прощання журавлів з рідною землею. у саду під яблунею лежать перестиглі яблука, про які усі забули. уздовж стежини стелиться уже пожовкла трава. легкий накрапає дощик з темного від хмар неба. у калюжах відзеркалюється чаруюча осіння краса.            усе довкола готується до зимового  сну. білка-пустунка поспіхом збирає останні горіх. її шерсть уже має сіруватиу віттінок. повітр'я уже наповнене осіньою прохолодою.                     природа готується до приходу зими.

Сонце встава,                                                                                                            траву покрива.                                                                                                          горобці співають пісні кінці.