Образи всіх героїв твору "хіба ревуть воли, як ясла повні"?

Чіпка: "з дитинства виродок і байстрюк"; "ніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника"; не вірить у справедливість, бо "немає правди між людьми"; борець за правду і справедливість, який перетворюється на розбійника та пропащу силу; вірний у дружбі; сміливий, безбоязний бунтар; терплячий; вольовий; наполегливий.

Грицько Чупруненко: бідний сирота; доброзичливий; працьовитий; благородний; недалекоглядний; пристосуванець; заздрісник; лицемір; егоїст; байдужий до долі інших; корисливий; відсторонений від громадських справ.

Галя: "польова царівна", щира, добра, вразлива, справедлива, жаліслива.

Христя: бідна сирота, загартована у дитинстві тяжкими випробуваннями; жаліслива; має практичний розум, уміння розрадити, підказати та застерегти від непоправних помилок.

Максим Ґудзь: нащадок козаків; буйний; охочий до чарки і до бійки; єдина пристрасть - збагачення; люблячий батько.

Мотря: бідна трудівниця; чесна, справедлива; любляча та ніжна матір.

Явдоха: злодійка-багачка, дитя соціального дна; не має нічого святого; зневажає простих трудівників; для неї найголовніші нажива та прибуток; ніжна та любляча матір.

Лушня, Матня, Пацюк: "пропаща сила", ледарі, злодії, любили чарку, нехтували народною мораллю.

Пани Польські: "людські п'явки", жорстокі, егоїстичні, амбітні, вважають себе "вищими" за всіх інших, безжальні, несправедливі.

Сенс життя.. Про нього так часто говорять, так часто роздумують… А що ж це, взагалі, таке? Чи можна на це питання дати однозначну відповідь?

Сенс життя – це те, без чого воно буде нецікавим та беззмістовним. Хтось шукає його у екстремальних пригодах, хтось – у родині та дітях, а хтось не уявляє свого життя без влади та грошей…Та найголовніше, на мою думку, все ж таки не матеріальні цінності, адже без них можна жити щасливо. Якщо для людини гроші стають сенсом життя, то вона втрачає свої моральні якості. Так само і ті люди, які прагнуть влади. Не дарма говорять, що перевірити кожного з нас можна двома речами: грошима та владою. І, на жаль, мало хто проходить цю перевірку – більшість піддаються спокусам…

Була небагата старенька, живе поверхом вище мене. Її квартира була невелика. Вона часто за мене випити з нею чаю і пограти в лото. Ще у неї була чудова колекція порцелянових ляльок. Одні були в масивних, широких сукнях до підлоги, інші ж в простий і непоказною одязі. Але всі вони були виконані настільки витончено, що не можна було відірвати від них очей.
Одного разу, я як завжди зайшов до неї і побачив, що вона сиділа на кріслі і плакала, а на підлозі були розкидані серветки. підставки і навіть блюдця, на які вона ставила своїх лялечок.
-Що сталося?
Старенька закрила обличчя руками і продовжувала безперервно схлипувати. Крізь дрожщій голос вона вимовила наступне:
-мои Лялечки .. їх вкрали!
-Хто !? Я негайно до вам повернути їх назад!
В ту ж хвилину у мене спрацював рефлекс. Я рвонув зі сходів на вулицю через чорний вхід і побачив тікає в дали мене фігуру. Я що є силу побіг за грабіжником, але всі мої спроби його наздогнати виявилися марними. Я вирішив насамперед звернутися в поліцію, пішов уздовж моста і побачив, що прямо під ним сидить та людина, за яким я гнався майже пів години. Я акуратно підійшов ззаду і схопив його за руки. Спочатку він опирався, але потім притих і опустив голову вниз.
-Забірайте Своїх нікчемних порцелянових ляльок, багато виручки від них не отримаєш ...
-Я Взяв тканий мішок, в якому була потаємна колекція бабусі, і не відпускаючи повів грабіжника в поліцейську дільницю.
Колекція була повернута на місце, а бабуся все так же за мене на чай.