Іть написати твір на тему: українська поезія 1920-1930 років( потрібно написати про видатних поетів і їхні поезії)

Історичні умови Фактично XX ст. почалося для України з розв'язанням  Першої світової війни, коли наприкінці її вона постала як самостійна країна. Смерті М.Коцюбинського (1913), Лесі Українки (1913), І.Франка(1916), І. Нечуя-Левицького (1918) та Панаса Мирного (1920) створюють природну межу, що відокремлює два етапи в розвитку української літератури першої пол. XX ст. Революція, що відбулася в лютому 1917 р. в Петрограді, відкрила нову добу для української нації. Було скасовано всі заборони та обмеження на українську мову, за до яких протягом тривалого часу Російська імперія стримувала природний розвиток нашої культури. Нація починала жити новим повнокровним життям.Історичні умови  У літературному процесі можна виділити два паралельні напрями: українську радянську літературу та літературу еміграції. Були змушені покинути рідний край М. Грушевський, В.Винниченко, О.Олесь; В. Самійленко, С.Черкасенко, М.Вороний,  Д.Донцов, Д.Чижевський, Є.Маланюк, О.Ольжич і багато інших. За межами УРСР літературний процес Галичини, Буковини і Закарпаття репрезентували такі імена, як В.Стефаник, О.Кобилянська, Б. Лепкий, Б.-І. Антонич.Історичні умови В УРСР у 1920-ті роки відбувся нечуваний доти розквіт літературного життя, ґрунт для якого, безумовно, був підготований по переднім етапом розвитку української літератури. Сприяло цьому й те, що радянська влада, аби завоювати довіру селянства та україномовної інтелігенції, розпочала процес так званої «українізації», тобто широкого впровадження української мови у всі сфери життя. До літератури прийшло нове покоління молодих талановитих письменників, переважна більшість яких була активними учасниками революції та громадянської війни. З'явилося багато літературних угрупувань.Висновки Отже, літературна ситуація 1920-х рр. свідчила, що стверджувалася активна націо нальна свідомість молодої нації, яка вийшла на шлях вільного розвитку. Але всі плани та досягнення 20-х років були перекреслені з початком 1930-х рр.,коли комуністич на влада поставила під жорсткий контроль ідеологічну ситуацію в країні. 1933 р., передчуваючи свою майбутню долю, застрелився М. Хвильовий, було заарештовано Остапа Вишню. Масові арешти серед українських письменників відбулися 1934 р.Тому український літературний процес 1920-х — поч. 1930рр. ще йменують періодом «розстріляного відродження».

Багатогранна діяльність і плідна творчість Михайла Старицького дістали високу оцінку як сучасників, так і пізніших шанувальників творчості митця. І. Франко у відомій статті “Михайло Старицький” відзначив новаторські пошуки його як поета, високий професіоналізм і подвижництво в театральній справі, схарактеризував як письменника з “виробленою духовою фізіономією”, виразно-індивідуальною манерою письма. Високо цінувала діяльність Старицького славетна поетка Леся Українка, особливо його піонерство в піднесенні й розвитку українського письменства в цілому, а також національної самосвідомості народу. У вітальному листі з приводу ювілею письменника вона підкреслювала:

І коли наше слово зросте і зміцніє, коли наша література займе почесне місце поруч з літературами інших народів (я вірю, що так воно буде), тоді, спогадуючи перших робітників, що працювали на невиробленому ще ґрунті, українці, певне, спогадають добрим словом Ваше ймення.

У статтях-спогадах сучасниці Старицького, письменниці Олени Пчілки, наголошується на патріотичності його творів та глибокому демократизмі світоглядних переконань.

тема: звеличення рідної землі, її історії.

ідея: звернення до земляків - любити рідну землю і дбати про її майбутнє

жанр: патріотична лірика

віршований розмір: шестистопний ямб

художні засоби:

-епітети:червоні блискавиці, мама, горда і вродлива,святе синівське право,

-метафори:пливе за роком рік,перли в душі сію,мовчать Америки й Росії, дні занадто куці та малі,чорти живуть на небі,

-порівняння:зіниці, голубі, тривожні, ніби рань.

-звертання: Україно! недруги лукаві! друзі. нене.

-образи-символи: мати, чорти.

-гіпербола: битви споконвічний грюк.

-риторичне запитання: Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?