15 ів! за що я поважаю захара беркута. більше сторінки. 15-20 речень.

Захар Беркут є одним з головних персонажів. Навіть повість названа його іменем.

   Цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. Було йому дев'яносто років. На своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів. 

   «Високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. Бо не дивлячись на старість, Захар став надійною опорою для односельців. Був розумним, справедливим, благородним. Радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». Тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. Старий Беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.

   Захар Беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння.  Тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.

   Автор симпатизує своєму герою. Приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. Описує дуже детально, як нікого іншого. Зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. Навіть умираючи, Захар Беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим».

Під час небезпеки, коли країні загрожує ворог, весь народ стає на захист. Навіть діти намагаються бути корисними. Такий народ можна вважати могутнім і непереможним.Олександр Олесь у вірші «Печенізька облога Києва» оповідає про цікавий випадок в історії Київської Русі. Поет описує облогу Києва:Наче хмара, бідний КиївПеченіги облягли,Загриміли всюди сурми,Тарабани загули.Люди не могли вийти з міста, почався голод. Князь Святослав із військом на той час був у Болгарії і не знав про облогу. Довго міркували кияни, як попередити князя. І тут знайшовся хлопець, який знав мову печенігів і був готовий ризикувати. Йому вдалося обдурити ворога, вдавши із себе печенізького хлопця. Маленький герой добіг до Дніпра і поплив на той берег. Коли печеніги помітили це, то почали стріляти з луків. Тільки хлоп’я вже було далеко:А мале хлоп’я давно вжеСтепом котиться-летить…Сяють вогниками очі,Серце пташкою тремтить.Йому вдалося знайти й попередити воєводу Претича. Київ було врятовано. Хлопець здійснив справжній героїчний вчинок.Країна може пишатися такими дітьми. Вони здатні не тільки захистити, але й відродити її.

Духовне багатство - найбільший скарб в житті людини. Твір-роздум
Чому саме духовне багатство з давніх давен вважалося вищим за багатство матеріальне? Адже на нього не купити їжі, не зшити одежі, ним не заплатити у крамниці. Але такі людські чесноти, як доброзичливість, доброта, співчуття, а також розум та ерудиція завжди цінувалися вище за гроші. 

Я вважаю, що мати гроші - це, звісно, добре, але найбільшим скарбом в житті людини все ж таки є духовне багатство. Я так вважаю тому, що духовне багатство неможливо втратити, його не загубити і не відібрати. А ще його не можна купити ні за які гроші.   

Тобто, гроші - це лише гроші, а духовне багатство - це справжній скарб, який завжди цінувався і буде цінуватися.