Скласти текст за темою : 1.)матусині колискові пісні або чари маминоі колисковоі план 1.)вступ.звязок мамиз дитиною 2.)прикмети про малюків 3.)колискова пісня - оберіг 4.)побажання дитини 5.)висновок.здорова дитина - щаслива мама

3)Всім відомо, що здоров'я і риси характеру, що визначають подальше життя людини, закладаються у дитинстві. Ось чому завжди люди з особливим трепетом ставилися до маленьких дітей, турбувалися про них. У давнину навіть намагалися передбачити майбутнє дитини з перших днів його життя, щоб відвести біду, а також намагалися вгадати підлогу наступної дитини в сім'ї.

Давайте ознайомимося з деякими прикметами і звичаями, що збереглися до наших днів.

Новонароджені

Дитина, що народилася «у сорочці» (плодовому міхурі), буде щасливим і ніколи не потоне. «Сорочку» ж слід зберегти.

Якщо в день народження в будинку був прибуток, народжена дитина буде багатий.

У день народження дитини не можна нічого втрачати і давати в борг.

Якщо в день народження малюка ясна гарна погода, малюк буде рости добрим.

Після пологів, при виписці з пологового будинку, дитини повинні віддати тільки батькові, за що він повинен віддати символічний викуп медперсоналу, за старих часів & ndash ; повитусі. Зараз це шампанське, вино або коньяк, квіти і коробка цукерок. За старих часів - хліб, мило і хустку. І, за бажанням, гроші.

Першим в ліжечко дитини повинен покласти батько.

Перший раз купаючи дитини, кидають у воду срібло - щоб малюк ріс багатим. (Насправді срібло очищає воду.)

Щоб дитина росла некапризним, спокійним, після першого купання його загортали в батьківські порти, а щоб був гарний - накривали зеленою тканиною (пелюшкою, рушником).

Новонародженого не слід класти на лівий бік - буде лівшею.

Нікому не показувати дитини протягом перших сорока днів життя - наврочать. (Прикмета обгрунтовується необхідної гігієною.)

Немовля

Після заходу сонця не слід піднімати дитину на руках вище голови - буде неспокійно спати. Також дитина може злякатися до розриву серця.

Щоб у немовляти все було добре, не залишайте на ніч його речі на мотузці у дворі.

Епітет — це слово чи словосполучення, завдяки особливій функції в тексті, допомагає слову набути нового значення або сенсового відтінку, підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища, збагачує мову новим емоційним сенсом, додає до тексту певної мальовничості та насиченості. Приклад: Прощавайте, сині гори, білії сніги.

Козацькі співанки — народні, історичні співанки та думи в котрих оспівується Козацька доба. Містять героїчні, часом алегоричні, засоби опису смерті козака, від'їзд до чужих країв, сум за Батьківщиною, герці та баталії. Згодом до жанру було доєднано твори гайдамацької тематики[1]. Переважно не входили до репертуару придворних музик, їх розповсюдженням займались здебільшого кобзарі та лірники.

Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю. Тут сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої естетичної критики у дотепній, парадоксальній, подеколи оксюморонній формі, в аспекті морально-етичних критеріїв, що унеможливлюють цинізм.

Мужньо й гідно поводився в полоні Максим Беркут. Понад усе для хлопця була воля. Хлопець каже Тугарові Вовку, що життя в неволі нічого не варте. Максим тяжко переживає те, що трапилося з його рідною Тухлею. Важкі ланцюги "тиснуть його, мов залізні, холодні гадюки", "висисають усю силу з його тіла, всі думки з його мізку". Максим ігає, як горить його рідне селище. З радістю сприймає хлопець повідомлення про те, що монголи оточені тухольцями. Молодий Беркут із гідністю справжнього патріота відповідає, що краяни будуть битися до останнього, але не пустять ворога в гори. Максим ніколи не стане рятувати своє життя ціною зради. Автор засуджує вчинок Тугара Вовка, який пропонує Захарові Беркуту зберегти життя сина ціною того, щоб тухольці випустили оточених монголів із долини. Нелегко старому Захарові було прийняти вірне рішення. Звичайно, перемагають громадянські й патріотичні почуття. "Міняти одного хлопця за руїну наших сусідів, це була б ганьба, була б зрада", — ось так вирішує Захар Беркут. Зрозуміло, що Максим підтримав би подібне рішення. Хіба можна спокійно жити на білому світі, знаючи, що через твою свободу постраждали безвинні люди?
Іван Франко зобразив у повісті "Захар Беркут" людей честі та зрадників рідної землі. Письменник засуджує підступні вчинки Тугара Вовка як найтяжчий, непрощенний гріх. Захоплення автора викликають Максим та Захар Беркути, Миро слава. Цим людям притаманні найкращі риси: чесність, мужність, порядність, почуття власної гідності, щира любов до своєї землі. Кожним рядком свого твору Іван Франко стверджує, що любов до рідного народу, до Батьківщини є най вищою чеснотою, якої може досягти людина.