Сочинение на тему свобода и щастя в розумини сковороды

Григорій Савич сковорода — український філософ, учений, поет, який був дуже популярний свого часу в усіх колах української людності — від європейськи освіченого пана до малописьменного селянина. Таким і залишився донині.

Г. С. Сковорода не мав домівки, сім'ї, свого майна, але він ніжно любив людей, особливо дітей і молодь, любив педагогічну працю, яку не раз залишав не зі своєї вини і до якої не раз охоче повертався.

Час, коли жив Г. С. Сковорода, був безпосереднім продовженням історичної епохи, що настала після возз'єднання у 1654 році України з Росією.

Ідейна атмосфера Росії середини і другої половини XVIII століття, яка склалася в результаті діяльності прогресивних мислителів, письменників, публіцистів, певним чином, у прямій чи опосередкованій формі, впливала на формування світогляду Сковороди.

Ідейна спадщина і діяльність Г. Сковороди були зумовлені історичними умовами свого часу, загальним характером і особливостями тогочасної суспільної думки і духовної культури взагалі. У світогляді і художній творчості філософа-гуманіста, письменника-демократа відбились великі зрушення в економічному, політичному і культурному житті середини та другої половини XVIII століття.

Необхідною умовою реалізації вищих потенцій як окремої особи, так і суспільства в цілому, за Сковородою, є свобода. Виходячи з гуманістичних позицій передових діячів віку просвіти, український мислитель багато уваги зосередив на обґрунтуванні тієї думки, що свобода — це вищий дар і благо людини, притаманні їй за самою природою речей, але через злу волю відняті в неї гнобителями та експлуататорами. Наявність чи відсутність свободи є головним показником будь-якого життя індивідуума чи суспільства. Відчуження її у багатьох випадках неминуче веде до несправедливості, розбрату, панування антигуманних суспільних відносин. Свобода — це головна мета, до якої повинні прагнути трудящі люди. Сам мислитель свободу називав «головною мірою» у житті.

У пісні «De Libertate» («Про свободу») Сковорода оспівує героїчних борців за народну волю, зокрема прославляє Богдана Хмельницького, що боровся за визволення українського народу від польсько-шляхетських поневолювачів, за возз'єднання України з Росією.

Будь славен вовек, о мужеизбранне,
Вольносты отче, герою Богдане.

Свобода, як говорить про це Сковорода, є також умовою прискореного і плідного розвитку освіти, науки, культури в інтересах всього народу. У цьому наочно проявляється гуманізм селянського просвітителя, його бажання зробити кожну людину праці гідною її справжньому призначенню — творця свого власного і загального щастя.

Становище людини в суспільстві, згідно з переконанням мислителя, повинно визначатися не родоводом, багатством або чинами, а «сродностью», під якою він розумів природний нахил до праці, здатність людини виконувати ту чи іншу роботу. Праця самою природою призначена супроводжувати все життя людини, вона є потребою кожної здорової, не зіпсованої неробством особистості.

Сковорода був переконаний, що принцип «сродної» праці повинен лежати в основі всього фундаменту суспільства.

За глибоким переконанням Г. С. Сковороди, наука, наукове пізнання є одною з головних передумов досягнення щастя. Звідси — висока в цілому оцінка значення науки як для особистого, так і суспільного життя. Уже в процесі самого пізнання, доводив український мудрець, міститься джерело справжньої насолоди і морального задоволення людини, яка систематично прагне заглибитись у суть речей і суспільних відносин, пізнати саму себе, своє місце і покликання в світі. Пізнання не повинно бути самоціллю, воно — засіб досягнення певної практичної мети, умова реалізації природних здібностей, притаманних тій чи іншій людині.

Власне, про науку мова може йти лише тоді, коли її справжнім призначенням є сприяння досягненню щастя людини.

Основною категорією етики Г. Сковороди є щастя. Мислитель був переконаний, що його етичне вчення не тільки дає відповідь на запитання, що таке щастя, а й указує людині практичний шлях до нього. Проблеми щастя, пошуку соціальної істини, праведного життя займають центральне місце у творчості поета-філософа. Темі щастя присвячено значну частину збірки «Байки Харківські» і цикл діалогів, написаних у першій половині 70-х років, а саме: «Розмова п'ятьох мандрівників про істинне щастя в житті», «Алфавіт, чи Буквар світу» тощо.

Шлях до морального вдосконалення, говорив Сковорода, лежить через науку, освіту, працю. Лише завдяки мудрості та істинному знанню можна досягти найвищого блага, позбутися пороків і зла, оскільки «як глупота є мати всіх пороків, у тому числі і пихи..., так мудрість є справжня мати як інших чеснот, так і скромності...»

Етика Г. С. Сковороди пройнята оптимізмом і вірою в майбутнє, вона несумісна з церковним вченням про природжену гріховність людини. Філософ часто говорив, що людина за своєю природою не зіпсована, добра і чуйна, що «справді людське серце і розум аж ніяк не можуть бажати зла людям».

Пошук...

Аналіз творів українських пісменників / Аналіз вірша "На панщині пшеницю жала", Шевченко

Аналіз вірша "Садок вишневий коло хати", Шевченко

Перегляди: 522

Шевченко Тарас

Аналіз твору вірша "Садок вишневий коло хати", Т. Шевченко:

Тема: показ гармонії краси української природи і щасливого родинного життя працьовитих селян.

Ідея: уславлення людини праці, чарівності природи рідного краю.

Основна думка: мрія Т. Шевченка про щасливе життя українського народу, щоб праця для нього була насолодою, задоволенням, а не гнобленням, приниженням, тиранією.

Жанр: пейзажна лірика.

Сюжет: вірш містить опис мальовничої краси весняного надвечір’я на Україні. Тихі сутінки віддзеркалюють гармонію почуттів, спо­кійну радість буття селянської родини. Певне місце у творі займає зображення гармонії материнства, у поетичних рядках автор змальовує жінку, радість її материнських обов’язків: вона вечерю зготувала, доньку навчала, дітей спати по­вкладала. І все це овіяне спокоєм і гармонією з природою.

1. Леся Анастасіївна Воронина – українська письменниця, перекладачка, журналістка.

2. Народилася Леся Воронина 21 березня 1955 року в Києві в письменницькій родині.

3. Свої перші історії Леся вигадувала ще під час тихої години в садочку, коли потрібно було лежати мовчки. А перші літературні спроби показала дитячій письменниці Ларисі Письменній, з якою познайомилась у 7 років у палаці творчості м. Ірпінь.

4. У школі Леся зацікавилася фольклором, співала в хорі “Гомін”, захопилася східними єдиноборствами та йогою. У 1972 році вступила на заочне відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчила у 1979 році.

5. Перші казки Леся Воронина написала для сина Євгена, щоб якось втихомирювати досить рухливого і веселого хлопчика. Згодом подала ці твори до видавництва “Веселка”, звідки прийшла рецензія, в якій письменницю докоряли за те, що в неї “звірі кращі за людей”.

6. Леся Воронина працювала в журналі “Україна” у 1987 – 1991 роках. З 1992 по 2006 рік була головним редактором дитячого журналу «Соняшник».

7. Сьогодні Леся Воронина – автор та ведуча програм каналу “Культура” на українському радіо. Основна тема її програм – сучасний стан української мови та культури. Вподовж 13 років під псевдонімом Гаврило Ґава писала цікаві сюжети коміксів. Більше ста їх було вміщено на сторінках журналу “Соняшник”. Її літературні твори виходили під різними псевдонімами: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна, Сестра Лесич.

8. Твори Лесі Ворониної для дітей • 1996 р. – дитячий детектив “Суперагент 000”; • 2000 р. – “Таємниця смарагдового дракона”; • 2005 р. – “Таємниця пурпурової планети”; • 2006 р. – “Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку № 9”; • 2007 р. – “Прибулець з Країни Нямликів”; • 2008 р. – “Хлюсь та інші”, “Нямлик і Балакуча Квіточка”.

9. Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку № 9

10. Дитяча пригодницька науково-фантастична повість, що 2012 року отримала премію «Дитяча книга року BBC» • Тема — Людина, яка здолала свій страх, може перемогти наймогутніших ворогів. • Ідея — не потрібно боятися складних ситуацій, рідні люди не залишать ніколи тебе у біді, потрібно знати своє коріння і й любити своїх рідних; • Головна думка — заклик поважати своїх батьків, бабусь і дідусів.

Объяснение: